Поїздка дитячої групи з Вінницької області до гміни Моравіци Келецького повіту

Село Баланівка Бершадського району і гміна Моравіца Келецького повіту (Польща) вже не один рік підтримують дружні стосунки.

До речі, їхні територіальні громади одні з перших підписали угоду про співпрацю за посередництвом Вінницького обласного відділення товариства “Україна-Польща” (всього за 4 роки їх підписано майже 80). Неодноразово за ці роки громади- побратими обмінювались делегаціями, все більше розширюючи горизонти співпраці. Однак остання поїздка дитячої групи до Моравіци була безпрецендентною.

Подорож відбулася завдяки ВОВТ “Україна-Польща” та польським друзям. Окремо хочеться відзначити допомогу вуйта гміни Моравіца Маріана Бураса та співробітниці управи Малгожати Білявської. Саме вона головний сподвижник проекту “Пізнаймо культуру, історію, мову сусіда – обмін молоддю Польща-Україна”, на реалізацію якого були виділені кошти уряду Польщі. Тобто поїздку наших дітей повністю профінансували сусіди. Делегацію з Вінниччини у складі 20 дітей (12-17 років) очолював сільський голова с.Баланівка Анатолій Балан.

12 неповторних днів діти жили пліч-о-пліч у готелі гміни Моравіца зі своїми польськими ровесниками, спілкувались, вивчали мову, культуру, традиції сусідньої держави та відпочивали. Причому поляки організували програму на бездоганному рівні, кожен день – не схожий на інший, з чітко розпланованими заходами, вільної хвилини практично не було.

Змагання пожежних команд, купальське свято (яке було організоване спеціально до приїзду української делегації трохи раніше календарного терміну), екскурсія у старовинне місто Сандомеж (з відвідуванням різноманітних історико-архітектурних пам’яток, з яких дітям чи не найбільш сподобалась підземна туристична траса), відвідування музею гончарства, візит до освітніх закладів, практикуми із лозоплетіння та виготовлення паперових квітів, екскурсії в Кельце – це далеко не повний перелік графіка перебування дітей у Польщі. Плюс все це щодня доповнювалось музичною частиною: виступами різноманітних гуртів, солістів (як-от колективу пісні і танцю “Березняк”, “Маленьке Волянецкі”, сімейної капели Корбанів, танцювальних колективів, “РЕ-ФЛЕКС”, “Піраміда” та багатьох інших).

- У ході свята Купала проводився конкурс найкращого вінка, в якому ми теж брали участь. Особливо відмітилась Кравець Ірина, яка заспівала для польських слухачів українську народну пісню “Розпустили кучері дівчата”, за що і отримала приз. Вона залишила сцену під шалені оплески. А наші хлопці Плахотник Віктор, Бомбик Вадим всіх вразили своєю грою на сопілках, - розповідає учасниця української делегації Інна Савченко. - Іншого дня ми поїхали до Святожанського парку народознавства, а пізніше піднялися на гору до Свєнтокшинського монастиря, якому уже 1000 років. Велике враження на мене справив Санктуарій Матері Божої, де в різних кімнатах зображені різні праобрази історичних постатей Польщі. Відвідували ми також костьоли, але найбільш помпезною була Базиліка. Саме майстри зі Львова розписували її всередині, фрески малював теж український художник, тому стеля небесно-синього кольору, що не є звичайним для католицьких храмів. Додому я повернулася з великим багажем подарунків, знань, знайомств та інформації. Поїздка змінила мій світогляд на речі, духовність і взагалі на своє місце у житті.

- Де ми тільки не побували: і на змаганнях пожежників, і в різноманітних костьолах, в замках. Також мені сподобалась поїздка до парку Юрського періоду, на території якого було знайдено залишки динозаврів, - ділиться враженнями Вадим Бомбик. - Їздили ми на екскурсію в музей гончарства. Усі бажаючі спробували щось виліпити з глини. У цій країні релігія дуже пов’язана з усіма сферами життя. Наприклад, коли ми побували в школах, то я бачив, що у кожному класі є Біблія і хрест, і кожен учень може помолитися Богу перед уроками. Наша група була на горі, яка сягає 595 метрів. В одному із храмів цієї гори знаходиться шматочок хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос. Я сподіваюсь, що у наступному році зможу ще раз побачити своїх друзів з Польщі.

- Спочатку ми не розуміли мову наших польських ровесників, все доводилося слухати через перекладача, але до закінчення нашого перебування ми вже навчилися розуміти майже всі їхні слова. Важче доводилось їм, казали, що наша мова дуже гарна, але складна. Моє ім’я – Леся – вони так і не навчилися вимовляти, - зізналась Леся Устяк. – Спілкуючись, ми стали справжніми друзями. По завершенні поїздки плакали, не вірячи, що дванадцять днів так швидко пролетіли. Зараз ми отримуємо СМС і телефонні дзвінки від наших польських друзів. Так що дружба не закінчилася прощанням біля автобуса.

Польські і українські діти окремо вчилися писати листи один одному – не без помилок, але майже зрозуміло, учились готувати національні страви сусідніх народів та співати пісні. З допомогою кухарів українська молодь приготувала одну з найулюбленіших місцевих страв - бігос (основні її складові – квашена вимочена капуста, м’ясо, ковбаса), а польські ровесники навчилися варити український борщ. Наші заспівали польську пісню “Гей, соколе” про кохання польського хлопця до української дівчини, а польські діти спільними зусиллями затягли нашої “Маруся, раз, два, три...”.

- Особливо вразив нас рівень матеріально-технічного забезпечення польських шкіл, - розповідає учасниця делегації, менеджер товариства “Україна-Польща” Лілія Островська. – Тільки подумати: звичайна сільська школа повністю комп’ютеризована, в бібліотеці – безкоштовний Інтернет, є найсучасніший спортзал, окремо обладнаний зал для танців, сучасне футбольне поле і ще кілька майданчиків, будується критий басейн, який особливо сподобався нашим дітям, тому для них туди організували додаткову поїздку. У кабінеті директора – система відеоспостереження за кожним класом і коридором (у разі потреби можна передивитись запис).

Однак, крім вивчення культури і мови сусідньої країни, звісно, головним завданням подорожі стало показати підростаючому поколінню всі ті цінності, всі позитивні зміни, які набула Польща зі вступом у Євросоюз. Адже сусіди не приховували: років 10 тому вони мали такі ж занедбалі дороги й безробіття, які зараз має Україна. А товариство “Україна-Польща” сьогодні займає чільне місце у процесі євроінтеграції, будучи найбільш активною організацією нашої області у процесі залучення України до цього процесу, допомагаючи й нам побачити його позитивний бік на прикладі Польщі.