Україна - Польща - Німеччина
Міжнародне товариство

Проблема професійного вигорання поліцейських та польський досвід її вирішення

16 грудня 2019

У 1974 році американський психолог Герберт Фройденберґер вперше вжив поняття “професійного вигорання”. Стаття носила назву “Staff Burn‐Out”, тобто “Вигорання працівників”, і відкрила нову тему для психологічних досліджень, яка, враховуючи темп сучасного життя, все стрімкіше набирає популярність. 

Якщо говорити коротко, то професійне вигорання - це стан психологічного та фізичного виснаження, спричиненого професіональною діяльністю людини. На відміну від інших розладів (наприклад, депресії), вигорання спричинено виключно робочими ситуаціями. Проте, негативні наслідки поширюються й на інші сфери життя людини і викликають низку проблем:  сімейних, психосоматичних та навіть виникнення залежностей. Вигорання не можна прирівнювати до тимчасової втоми - у разі вигорання регенерація сил відбувається набагато повільніше і супроводжується глибоким почуттям невдачі. Дослідження психологів Крістіни Маслах, Сьюзен Джексон і Майкла Лойтера, проведені у 1990-х роках, довели, що існує три виміри вигорання, серед яких емоційне виснаження, деперсоналізація та нівеляція особистих досягнень. Перший симптом вигорання - емоційне виснаження - означає, що емоційні ресурси та сили надмірно експлуатуються і людина не в змозі їх належно регенерувати. Це призводить до розвитку деперсоналізації, яка проявляється в безособовому, негативному ставленні до інших людей, відсутності емпатії. Третя ознака -  нівеляція особистих досягнень - значно зменшує професійну самооцінку та відчуття власної компетенції, і може розвиватися незалежно від двох перших симптомів. Психолог Кері Черніс звернув увагу на те, що усі ці ознаки професійного вигорання більше притаманні робітникам соціальної сфери, які щодня змушені контактувати з великою кількістю людей, тому що виконання їхніх професійних обов'язків напряму пов'язано із встановленням міжособистісного контакту та емоційного обміну. Професійний міжособистісний контакт з особою, якій адресовано допомогу, є не лише інструментом роботи, а й джерелом професійних досягнень, головною причиною задоволення цих людей. Серія досліджень, проведених у Польщі в 2000-х роках, довели, що найбільш вразливою професійною групою є поліцейські. Виснажені працівники поліції не в змозі належним чином виконувати професійні завдання, які ставить перед ними місцева спільнота. Показовим є дослідження Харківської правозахисної групи, що демонструє від'ємне сальдо рівня довіри до поліції за останні кілька років. У ЗМІ набагато частіше висвітлюється негативна інформація про дії поліцейських, ніж про дії інших соціальних сервісів, як-то рятувальники або пожежники. Це все є додатковим стресовим фактором для службовців поліції, натомість вичерпної програми з надання професійної підтримки в Україні не існує. Польські колеги, користуючись результатами проведених досліджень, запропонували наступні способи боротьби із професійним вигоранням. Щоб обмежити це явище з точки зору емоційного виснаження, слід організовувати програми допомоги на місцях, в окремих поліцейських управліннях, організовувати антистресові табори та заходи у санаторно-курортних закладах МВС. Так, наприклад, у Сілезькому гарнізоні з 2002 року розпочато серію дводенних антистресових семінарів на базі поліцейської школи в Катовіце. Там само, але вже на базі санаторію, у 2006 році було відкрито відділення лікування неврозу, яке функціонує дотепер. Сюди в першу чергу потрапляють ті працівники поліції, що були учасниками екстремальних подій. Важливим інструментом протидії деперсоналізації має стати систематичне проведення психоосвітніх програм та міжособистісних тренінгів, які дозволяють поліпшити професійну компетенцію у відносинах із клієнтами, особливо серед тих поліцейських, що працюють на лінії.  Для підсилення почуття власної значущості та запобіганню нівеляції власних досягнень у Польщі функціонують такі інструменти, як: правові рішення, що регулюють рівень завантаженості; зміни умов праці (наприклад, ремонт в приміщеннях, чи створення кімнати для відпочинку), можливість індивідуального вибору посади відповідно до компетенції службовця та інструменти підвищення її рівня, як для рядових поліцейських, так і для керівництва. Зокрема, Сілезький Університет в Катовіцах розробив спеціальну магістерську програму з менеджменту, закінчення якої тепер є обов'язковою підставою для зайняття керуючої посади у польській поліції. 

 

Автор статті - Дмитро Вікторович Ковшун, лейтенант УПП Вінницької області

Науковий консультант - Ващук Анна Ігорівна, лікар-психіатр ВОПНЛ ім. О.І.Ющенка


повернутися до списку