Чому депутати не віддають владу місцевим радам?
Яким насправді самоврядування в Україні бачать народні депутати, вони показали своїм голосуванням 18 березня.
У першому читанні були прийняті законопроекти «Про внесення змін до Закону України», «Про місцеві державні адміністрації» та «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування України». Про які зміни йдеться і чим вони можуть обернутися, прокоментував депутат Верховної Ради України 4-го скликання, голова Міжнародної громадської організації «Україна-Польща-Німеччина», магістр державного управління Сергій Татусяк.
- Сергію Пилиповичу, як Ви оцінюєте голосування щодо майбутнього самоврядування в Україні?
Зрозуміло, що головною проблемою сучасного українського державотворення є реформування політичної системи. Власне, це і є передумова демократизації всього суспільного організму. Політична система держави просто не може функціонувати без повноцінного і сталого місцевого самоврядування як специфічної форми реалізації публічної влади. Бо саме регіональна політика втілює місцеві інтереси територіальних громад, тоді як держава – загальнонаціональні інтереси, а політичні партії та громадські об'єднання – політичні, соціальні, культурні та інші інтереси своїх членів.
Відносно необхідності реформування місцевого самоврядування розмови ведуться давно і багато, причому йдеться про розширення повноважень на всіх рівнях. Чимало політиків, в тому числі й ті, що нині є депутатами Верховної Ради, виступали за продовження Конституційної реформи щодо надання більших прав місцевому самоврядуванню. Як на мене, то саме такий шлях єдино правильний, і це підтверджує практика країн Європи - роль місцевого самоврядування, громадських інститутів у Польщі, Німеччині, Франції. Під час недавнього перебування в Парижі на засіданні Генеральної Асамблеї Європейської Асоціації колишніх парламентарів переконався, наскільки наші європейські колеги цікавляться демократичними перетвореннями в Україні і готові нам у цьому сприяти, особливо в справі підвищення ролі та відповідальності місцевого самоврядування.
На жаль, сьогоднішні народні обранці черговий раз продемонстрували, що для них важливі не інтереси народу та справжні демократичні цінності, а власний вузькопартійний інтерес. Тільки цим можна пояснити їхнє голосування за законопроект, який шкодить інтересам місцевого населення. Навіть поверхневий аналіз запропонованих змін показує відчутне звуження сфери компетенції органів місцевого самоврядування, обмеження їх права і спроможності здійснювати регулювання та управління справами територіальних громад.
- Які, на Вашу думку, найбільш недопустимі зміни в нових законопроектах?
Ми бачимо, наскільки невдалим виявилося співвідношення положень законів про місцеве самоврядування та адміністрації, особливо в частині чіткого розмежування повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Зіткнулися два основних підходи: "європейський системно-функціонально-цільовий", який зорієнтований передусім на інтереси територіальної громади, і "прорадянський традиційно-галузевий", спрямований не на територіальну громаду, як певну спільноту, а на органи та їх повноваження: виключні, власні, делеговані. Останній підхід і досі залишається пріоритетним, що на практиці породило численні колізії і прояви суб’єктивізму. Але таке враження, що «батьки» нових законопроектів не бачать цього, чи скоріше не хочуть бачити і продовжують вести нашу державу у прірву.
Головна вада - норма про обов’язкове делегування місцевими радами своїх повноважень районним та обласним державним адміністраціям. Це пряме, законодавчо підкріплене втручання держави в місцеве самоврядування.
А чого варте запровадження системи фактичного затвердження рішень місцевих рад головами місцевих державних адміністрацій? Законодавці пропонують, щоб рішення повноважних представників місцевих територіальних громад на предмет їх Конституційності та Законності оцінював призначений центром чиновник. Є чимало інших нововведень, які у разі їх прийняття, остаточно розбалансують систему взаємодії виконавчої влади і самоврядування на місцях, чим заведуть Україну в глухий кут. Вихід з якого нам доведеться шукати багато років.
- Ви вивчали досвід місцевого самоврядування західних країн. Як у них виглядає поділ гілок влади на місцях?
Інтегрування України в європейські структури потребує вироблення та реалізації такої моделі управління, яка б відповідала загальновизнаній практиці внутрішнього міжрегіонального співробітництва, сприяла становленню нових форм співпраці у форматі “центр-регіон”.
Досвід зарубіжних країн переконує, що органи самоврядування більш ефективно вирішують завдання, які сьогодні у нашій державі здійснюють державні адміністрації. Зокрема, в Республіці Польща за короткий проміжок часу шляхом реформи, насамперед місцевого самоврядування, забезпечили позитивні зміни в усіх сферах життя. Створення трирівневого самоврядування, загальним принципом побудови якого є принцип допоміжності (субсидіарності), сприяли швидкому входженню Польщі до Євросоюзу. Прийняття у 1999 році окремих законів про гміну (село), повіт (район) та воєводство (область) дозволило польському самоврядуванню міцно стати на ноги та перебрати на себе практично всі функції щодо забезпечення життєдіяльності громади.
Виконавчу гілку влади представляє в регіоні воєвода - вона не має своїх представництв на рівні повітів та гмін. Це дозволяє самоврядним органам почувати себе справжніми господарями на своїй території, пам’ятаючи при цьому, що за дотриманням ними діючого законодавства та ефективним використанням бюджетних коштів спостерігає воєвода. Але головне, що дала полякам реформа місцевого самоврядування, – це фінансову самодостатність. Адже більшість податків, які збираються на території гміни, там же і залишаються. Польський Сейм ще 10 років тому зрозумів, що громада на місці краще знає, як використати кошти, ніж чиновник у Варшаві. Саме це дало їм ті результати, якими вони сьогодні пишаються. А ми все намагаємось урвати свої «5 хвилин слави».
- Останнє, але, напевно, найважливіше питання. Що, на Вашу думку, потрібно змінити для того, щоб у нашій державі почало ефективно діяти місцеве самоврядування?
Насамперед, необхідно проводити удосконалення існуючої моделі системи місцевого самоврядування шляхом децентралізації та підвищення незалежності на місцевому рівні. Але головна проблема, пов’язана з реформуванням, лежить в законодавчій площині. Так, сьогодні налічується більше трьох тисяч нормативних актів, в яких згадується термін “місцеве самоврядування”; 700 законів, пов’язаних із сферою самоврядування. Натомість, виникає проблема вдосконалення та систематизації законодавства та видання зводу законів, які пов’язані із регулюванням відносин у сфері місцевого самоврядування з урахуванням вимог Європейської хартії місцевого самоврядування, яку в липні 1997 року без застережень ратифікувала Верховна Рада. Попри це, на превеликий жаль, більшість задекларованих норм залишились лише на папері.
Саме тому реформування місцевого самоврядування в Україні повинно бути спрямоване на створення правового фундаменту в питаннях розподілу повноважень між різними гілками влади та налагодження співробітництва між ними. Необхідно перенести всю повноту влади з центру до територіальних громад таким чином, щоб 90% проблем громадян можна було успішно вирішувати на найнижчому рівні.
Нове законодавство повинно містити положення, які б гарантували регіональним, районним та міським радам наявність у них власних та підзвітних їм виконавчих органів та повноважень, які надаватимуть право органам місцевої влади мати власний бюджет пропорційно до їх обов’язків, з наданням їм можливості підвищувати на місцевому рівні отримуваний ними прибуток. А нам намагаються нав’язати прямо протилежне!
Досвід європейських країн на практиці довів переваги подібної моделі структури місцевого самоврядування. Тому, у разі запровадження його в Україні, маємо реальний шанс закласти підвалини для стабільного її розвитку, досягнення спільної стратегічної мети – будівництва незалежної, демократичної, з цивілізованою економікою та розвинутою системою соціальних гарантій держави, головним пріоритетом якої є інтереси людини.
Розмову вів Олесь Польовий
повернутися до списку