Важливо не те, де ми знаходимось, а те, куди ми рухаємось!
- Баланівський сільський голова Балан Анатолій Сергійович
- Аліна Васильєва, головний спеціаліст Вінницької обласної державної адміністрації
- Таміла Федорак, зав. дитячим садком «Колосок» с. Баланівка
- Людмила Устяк, спеціаліст сільської ради с. Баланівка
Сьогодні прогрес цивілізації набрав таку швидкість, що якщо ти не йдеш уперед, то котишся назад. Українцям набридло стояти обабіч Європи і спостерігати, як мимо них проходить усе краще.
Українці – горда нація, але визнаючи прогалини у життєдіяльності своєї держави і соціуму, просять у прогресивних сусідів поради і допомоги.
Мова йде про Польщу – країну, з якою Україна пов’язана не просто спільними кордонами, а багаторічною дружбою та діловим партнерством. Вінниччина, зокрема, нещодавно відзначила півстолітній ювілей братання із Сьвєнтокшиським воєводством Республіки Польща. Партнерські стосунки між польськими гмінами, повітами та вінницькими селами, районами не такі довготривалі, але дуже результативні.
З-поміж 125-ти контактів, які налагодили між собою територіальні громади Вінниччини та Польщі, завдяки сприянню Міжнародного товариства “Україна–Польща–Німеччина”, село Баланівка Бершадського району стало першим населеним пунктом області, яке підписало угоду про співпрацю з польською територіальною громадою на рівні “село – гміна”. Цей міжнародний рівень відносин став можливий завдяки ініціативі та сприянню уродженця Баланівки, голови товариства Сергія Татусяка. Співпраця з поляками полягає в обміні самоврядних досвідів, взаємному пізнанні культури й історії, співпраці між школами, співпраці у сфері сільського господарства, торгівлі, туризму, спорту, науки, освіти і охорони здоров’я.
21-29 вересня цього року було організовано виїзд 16-особової делегації з Вінниччини до Польщі на рівні “село – гміна”. Одинадцять осіб із села Баланівка Бершадського району (депутати сільської ради, працівники місцевого господарства, освітяни), четверо сільських голів Барського та Теплицького районів вивчали досвід управління місцевою територіальною громадою на прикладі гміни Моравіца Сьвєнтокшиського воєводства. Така можливість стала доступною вінницьким самоврядцям завдяки міжнародному проекту “Управління гміною – наш досвід для України”, який реалізовується коштом Міністерства закордонних справ Республіки Польща Міжнародним товариством “Україна–Польща–Німеччина”.
Враженнями від поїздки ділиться Баланівський сільський голова Балан Анатолій Сергійович.
– Особисто я чимало разів бував у Польщі і вже достатньо добре знайомий із їхньою системою адміністративного управління. Мені завжди хотілося, щоб і мої колеги – депутати сільської ради, і вчителі, і медики, і бізнесмени нашого села теж побачили все те, що бачив я. Звичайно, після кожної поїздки я їм розповідав про все побачене, почуте, вивчене, але народна мудрість “краще один раз побачити, ніж сім разів почути” тут є аксіомою. І ось завдяки польському проекту, спрямованому на місцеве самоврядування, ми отримали можливість відправити делегацію з представників нашого села та кількох сіл сусідніх районів на тренінги до гміни Моравіца.
Чесно кажучи, формуючи делегацію, я зіштовхнувся з проблемою – люди не хотіли їхати, спираючись на невідкладні справи в господарстві або боячись, що доведеться потратити чималі кошти. (Хочу запевнити – все було для них безкоштовно, єдине, на що ми витратилися, – на сувеніри для поляків). Але вже на другий день перебування у Польщі мої колеги навперебій перепитували, чи можна буде ще раз здійснити таку поїздку і коли.
– Анатолію Сергійовичу, протягом 9-ти днів у Моравіці вам презентували особливості функціонування закладів освіти і культури, промислового виробництва і сільського господарства. З усього побаченого, що можна реально впровадити у нас?
– Для впровадження у нас хоча б одного з тих проектів, які ми бачили, найпростішого, – нам не вистачає владних повноважень. Навіть якщо б ми були готові це зробити фінансово й організаційно, то за процедурою нам необхідно пройти кілька ступенів різних інстанцій та служб. Але найбільші перепони нині ставить українське сучасне законодавство, яке регламентує діяльність органів місцевого самоврядування.
Наприклад, дуже яскраве порівняння. Один день у Моравіці ми слухали про досвід роботи їхньої культурної сфери. Так от, у них в гміні створено відділ культури, де на постійній основі працюють всього четверо робітників. Це – адміністратори та організатори, які розробляють програми, пишуть проекти, організовують масові заходи. Але це не художні керівники, як у нас. У них “худруки” працюють на громадських засадах, тобто з ними укладають контракт тільки на період проведення певного заходу. Вони займаються суто творчістю, бо транспорт, костюми, інші витрати бере на себе адміністрація.
В нас – все навпаки. Є директор будинку культури і два художніх керівники, які хочуть ведуть гуртки хочуть – ні, бо підзвітні районному відділу культури. Так що я з них не можу спитати, а якщо треба організувати якийсь захід в селі – це мушу робити я. Тому коли по поверненні з Польщі я почав прораховувати можливі варіанти впровадження такої реформи в Баланівці, одразу ж наштовхнувся на цілий “букет” перешкод бюрократичної системи: районного відділу культури, фінансового відділу, казначейства.
– Виходить, що побачене та почуте у західного сусіди залишиться на папері, а не на ділі?
– Ви знаєте, така теорія теж для нас дуже важлива. В себе в Україні ми не бачили подібного, а тому не мали в кого вчитися. Те, що стало нам доступним з поїздками до Польщі, ніде не загубиться – воно вже в свідомості кожного члена делегації, учасника проекту. Якщо, дасть Бог, в нашій державі грянуть якісь зміни, ми будемо готові до них.
Ще наші європейські друзі навчили нас активності, тобто долучатися до найрізноманітніших проектів розвитку – і вітчизняних, і міжнародних. Якщо раніше ми не знали навіть, що це таке, то тепер ми знаємо, де вони розповсюджуються, як їх знайти і стати учасником.
Нам поляки правдиво кажуть, та й ми самі розуміємо, що ми засиділися у перехідному періоді після розпаду Радянського Союзу. Ми не поміняли свій світогляд. Якщо на заході люди не байдужі до найменшої суспільної проблеми і гуртуються, щоб її вирішити, то українці залишаються інертними, чекаючи, що за них це зробить влада, яка вже не раз довела свою бездіяльність.
- А як зробила Польща?
- Дуже просто. В 90-х роках відбулася адміністративна реформа – розподілили на місцях повноваження, фінанси (доходи і видатки) – і почали працювати. І тут влада бачить, що повіти не справляються, наприклад, з освітою – взяли і віддали цю галузь в підпорядкування органам місцевого самоврядування. Через 2 роки справи пішли на краще – знову забрали у повіт. Не втримали показники – віддали місцевому самоврядуванню тепер уже назавжди. Методом таких самих експериментів удосконалювалися культура, соціальний захист тощо. А у нас? Я 7 років головую і за цей час не відбулося жодного кроку в бік зрушення. Жодного!
– Про які плани на перспективу домовилися з польськими партнерами?
– Традиційно, як і цього року, і минулого, у 2009-му ми відправимо групу дітей з Баланівка на оздоровлення до Моравіци. Також ми запланували такий собі майстер-клас: у нашому селі є майстер, який виготовляє сопілки. Наступного року він у Польщі вчитиме тамтешніх дітей опановувати цей інструмент – добувати з нього музику.
Але найбільше хочеться, щоб інші голови і депутати сільських рад, представники територіальних громад теж поїхали і побачили світ, який ми прагнемо збудувати в Україні, повчитися, як цей світ будувати, зарядитися європейським оптимізмом та активністю. Разом ми це зможемо!
Аліна Васильєва, головний спеціаліст Вінницької обласної державної адміністрації.
“Вікно в Європу” відкриває Міжнародне товариство “Україна–Польща–Німеччина”
21-28 вересня цього року мені вперше випала нагода побувати закордоном. Візит став можливим в рамках поїздки делегації представників громад Вінницької області до гміни Моравіца Сьвєнтокшиського воєводства Республіки Польща. Всі разом ми стали учасниками проекту “Управління гміною – наш досвід для України”, який впроваджено польською стороною.
Ми пам’ятаємо, як ще зовсім недавно Польща знаходилася у важкій суспільно-політичній ситуації: економіка зруйнована, а ефективне керівництво державою відсутнє. Країні загрожувало банкрутство, але поляки, відкинувши особистісні амбіції, міжпартійні чвари, зробили, як за нашими мірками, неможливе – за якихось десяток років витягли державу з кризової ями і поставили на пряму дорогу процвітання.
Звичайно, багатолітній вплив Радянського Союзу на керівництво та територіальний устрій держави залишив у Польщі глибоке нашарування. Але на початку 90-х років поляки почали створювати нову модель адміністративно-територіального устрою. Чітке розподілення функцій управління між органами самоврядування та державною адміністрацією – це результат децентралізації публічної влади в Польщі. До 1990 року значну частину публічних завдань виконувала державна адміністрація, але вже 8 березня того року відповідним законом було встановлено перший рівень місцевого самоврядування Польщі – гміну.
З 1.01.99 р. структура місцевого самоврядування розділена на три рівні: гміни, повіти, воєводства. Відтак на сьогодні Польща ділиться на 16 воєводств, 379 повітів і 2478 гмін. Рівні місцевого самоврядування сусідньої держави можна порівняти з нашими територіальними одиницями. Наприклад, гміна є основною одиницею місцевого самоврядування, її устрій окреслюється на підставі статуту. Розрізняють гміни сільські, місько-сільського типу та міські. Гміна має право створювати допоміжні одиниці: солецтва, райони в місті та інші внутрішні утворення. Більш масштабнішими за територією є повіти (аналогія з українськими районами) і воєводства (області).
Таким чином, можна зробити висновок, що основним принципом запровадження нової моделі була економічна доцільність створення цих територіальних одиниць та зручність їх для населення. Перебуваючи в гміні Моравіца найбільше, що мене вразило, це все-таки європейська цивілізація, яка спостерігається скрізь. У даній гміні налічується 24 населених пункти (містечок, сіл, хуторів) і тільки в трьох з них відсутня централізована каналізація – факт говорить сам за себе. Дуже вразила чистота вулиць – ніде не побачиш смітника – у строго визначених місцях стоять різнокольорові контейнери для різних видів відходів.
Всюди прекрасні асфальтовані дороги з європейською розміткою і польські водії в населених пунктах їздять на швидкості 50-70 км/год. Питання транспортного сполучення вирішується в основному за рахунок приватного транспорту.
В гміні Моравіца збудований закритий басейн «Корал», який безкоштовно відвідують всі діти молодших класів протягом року, а для дорослих таке задоволення обходиться у 8 злотих (16 грн.) за одне відвідування. Заробітна плата вчителя у сільській школі становить 4000 грн., лікарів – також приблизно 3000-4000 грн. При школах діють дитячі садочки, що є дуже зручним для батьків. Про облаштування приміщень закладів освіти можна говорити довго і тільки схвально.
Кожний мешканець гміни має медичну страховку, що дає можливість незаможним людям проводити дороговартісне лікування. Податки, зібрані на території гміни, майже всі залишаються в користуванні громади, розпорядником цих коштів є виконком, на чолі з вуйтом (аналогія з нашим сільським головою). Інтереси мешканців кожного села представляють солтиси (керуючий селом на громадських засадах).
В Моравіці є м’ясокомбінат, гранітний кар’єр, птахофабрика, водоканал, дві лікарні, вісім шкіл, фабрика з виробництва ковдр, гончарний цех та інші приватні підприємства, на яких працюють мешканці гміни, а кому не вистачає роботи на місці, їздять в сусідні міста.
Польща – католицька держава. Майже в кожному дворі поляка є своє місце для молитви. Поляки бережно ставляться до своєї історії, в зразковому стані підтримують пам’ятки архітектури. Нашій делегації пощастило побувати на месі в католицькому соборі, який побудований 11 століть тому, але вигляд має як новобудова. Мене особисто зачарували звуки органу, якому більше півтора століття, він дійсно зачаровує божественною музикою. До речі, настоятель собору після меси запросив нас на святковий обід і проявив притаманну полякам, як і українцям, гостинність.
Десятиденне перебування у польській гміні на всіх членів делегації (гадаю, я не помиляюсь) справило незабутнє враження. Кожен зрозумів, що не варто шукати кращої моделі територіального устрою для нашої області і країни в цілому, ніж польська. Але українцям: владі, органам місцевого самоврядування і кожному з нас потрібно докласти чимало зусиль, щоб збудувати свою державу за європейським принципом.
Після візиту до сусідньої Польщі, для мене відкрились перспективи нових стандартів життя, до яких ми всі прагнемо. Такі поїздки є дуже цінними в плані здобуття нового досвіду, якщо хочете, відкриття “вікна в Європу”. Все це стало можливим завдяки чудовому проекту “Управління гміною – наш досвід для України”, і особисто голові міжнародного товариства «Україна–Польща–Німеччина» Сергію Татусяку, за що йому та нашим польським друзям велике людське СПАСИБІ!
Таміла Федорак, зав. дитячим садком «Колосок» с. Баланівка.
Нещодавно мені пощастило побувати в сусідній країні Польща. Наша делегація на чолі з сільським головою А.С.Баланом відвідала гміну Моравіца. Наша поїздка стала можливою завдяки старанням Сергія Татусяка, який не забуває про своє рідне село Баланівку. Сподіваюся, що через товариство, яке очолює наш земляк, й інші територіальні громади вийдуть на міжнародний рівень спілкування. Основна увага приділялась вивченню діяльності самоврядування в цій гміні. Але окрім цього ми знайомилися з тамтешньою промисловістю: відвідали птахо- і м’ясокомбінати, побували на фабриці з виготовлення ковдр і подушок.
Втім мене як педагога найбільше цікавила сфера освіти нашої братньої гміни, а також супутні проблеми – демографічна ситуація та виховання підростаючого покоління. Ми дізналися, що на території Моравіци проживає майже 2000 дітей (всього 13800 жителів), для яких тут діють 4 школи і дитячий садок. В планах моравінчан будівництво ще одного дошкільного закладу, оскільки народжуваність в гміні прогресує, відтак одного садочка для малюків замало.
Облаштуванням та матеріально-технічною базою цих закладів ми були дуже вражені і здивовані. Для дітей створені такі умови, що керівник тут думає тільки про розвиток, а не про те, яким чином розподілити мізерний бюджет, щоб вистачило і на паливо, і на підручники та ще й на зарплату (проводжу аналогію з українськими закладами освіти на селі). До того ж у такому забезпеченні нема різниці між великими і малими школами.
Кожна з них має спортивний зал, стадіон або спортивний майданчик зі штучним покриттям. Для учнів усіх чотирьох шкіл побудований сучасний басейн «Корал», де діти 1-4 класів займаються плаванням безкоштовно, а старші діти платять за квиток 50% вартості.
В усіх школах є Інтернетбібліотеки, якими школярі користуються як у навчальний, так і у вільний час. Але найважливіше те, що кошти на розвиток та модернізацію освіти надає Польщі Євросоюз. Мені дуже імпонує побачена в Моравіці практика суміщення школи і дитячого садка. Тобто це одне приміщення, розділене лише спільним коридором, – так діти поступово звикають до життя школи, легко адаптуються до 1-го класу. Дітей до дитячого садка приймають з 3-х років, наповнюваність груп становить 25 осіб. Є також так званий нульовий клас, де дітей навчають читати і писати за спеціальними підготовчими підручниками. Також усі школи і дитячі садки забезпечують кількаразове харчування дітей.
В залежності від бажання батьків, дитсадки працюють у 8-годинному або 3-годинному режимі. При кожній школі і дитячому садку працюють кваліфіковані психологи, логопеди та інші необхідні спеціалісти.
Хочу виділити досвід школи, яка функціонує на так званих громадських засадах, де основний внесок у навчальний і виховний процес роблять самі батьки. Тобто це своєрідна альтернатива приватним школам. Після побаченого, ще палкіше хочеться, щоб і наші діти мали такі можливості у своїх школах і дитсадках, щоб держава піклувалась про своє підростаюче покоління. Щоб виділялось більше коштів на утримання закладів освіти, а вже ми, педагоги, будемо навчати і виховувати здорових, розумних і щасливих дітей.
Людмила Устяк, спеціаліст сільської ради с. Баланівка.
Дуже вдячна організаторам проекту – товариству “Україна–Польща–Німеччина” та Сергію Татусяку особисто – за поїздку в Польщу. Після візиту в цю країну в мене залишилися незабутні враження. Але, мушу визнати сумний осад теж залишився, бо чому у наших польських колег є чого повчитися, що переймати і впроваджувати в себе, а ми нічим прогресивним похвалитися не можемо? На жаль, українська законодавча система не дозволяє нам повністю реалізувати європейську систему самоврядування, яка багаторічним існуванням довела свою безальтернативність та ефективність. На сьогодні усі одиниці місцевого самоврядування Польщі (гміни, повіти, воєводства) ведуть самостійну фінансову політику на підставі власного бюджету. Крім своїх власних джерел прибутку, мають також незворотні надходження з іноземних джерел, левову частку яких становлять фонди Євросоюзу.
Але на відміну від української практики дотацій, єврокошти надходять не спонтанно, а під конкретний проект. Проект будь-якої тематики необхідно ретельно виписати, потім взяти участь у конкурсі подібних розробок, з яких переможцем вийде найкращий. Основний принцип опрацювання проектів – це реалістичність в досягненні поставленої проектом мети. І якщо заявник раз безрезультатно використав кошти чи не вклався у кошторис – з ним, швидше за все, більше не матимуть діла.
Написання проектів та участь у конкурсах на їх реалізацію – це саме те, що ми можемо впровадити у себе в Україні. Нехай це будуть поки що локальні проекти і не на такі суми, які надходять з Євросоюзу. Нам просто потрібно почати діяти, бо маємо свої вітчизняні програми, з якими можна познайомитися на сайтах Інтернет-мережі. Звичайно, починати нелегко, але ж недарма ми вчимося у поляків активності і небайдужості.
Наша делегація брала участь у роботі сесії ради гміни, де ми мали можливість послухати звіти про роботу різних галузей господарства. Чесно кажучи, цифри і факти були іноді вражаючі. Наприклад, я звернула увагу на програму з охорони здоров’я, що направлена на профілактику грипу (і це у вересні місяці!). На сесії було прийнято рішення направити 15 тис. злотих (30 тис. грн.) на проведення безкоштовних профілактичних щеплень проти вірусу грипу у дітей та людей похилого віку.
Цей факт підштовхнув нас дізнатися більше про медичне обслуговування населення Моравіци. Для цього ми відвідали приватну клініку сімейної медицини, – заклади такого типу почали практикуватися в нашій країні нещодавно. Приємно було спостерігати за високим рівнем обслуговування хворих, дивитися на добре облаштовані кабінети, затишок і спокій в коридорах, а ще більше, чути вдячні слова пацієнтів на адресу лікарів та власників лікарні.
Я ще довго буду пам’ятати цю поїздку і ділитися враженнями про візит. Сподіваюся, що угода про співпрацю, яку має Моравіца і Баланівка, дасть нам можливість нових спільних заходів та проектів.
повернутися до списку