П’ять днів у Польщі,або Що дав Євросоюз «стражам пожарним»

image upload directory uploads/article is not writable image upload directory uploads/article is not writableimage upload directory uploads/article is not writable

Останніми роками, особливо після оголошення УЄФА України та Польщі господарями чемпіонату Європи 2012 року, значно зросла співпраця цих держав у різноманітних сферах життя.

Наприклад, щодо удосконалення систем науки та освіти, культури, туризму, безпеки, соціально-економічного розвитку, а також безпеки життєдіяльності. І домінуюча роль у цьому на Всеукраїнському рівні належить очолюваному Сергієм Татусяком Міжнародному товариству «Україна-Польща-Німеччина». Саме завдяки працівникам філії цієї організації, розташованої у Вінниці (незабаром в обласному центрі буде навіть відкрито польське консульство), налагоджено тісний контакт між Головним управлінням МНС України у Вінницькій області та Державною пожежної охороною кількох польських воєводств (областей), зокрема Сьвєнтокшиського та Великопольського. В останньому українська делегація перебувала з 15 по 20 травня. У повітовому (районному) містечку Коло працівників МНС з Вінниччини запросили разом відсвяткувати 40-річчя професійної пожежної охорони.

Пожежна охорона (страж пожарна) у Польщі є найповажнішою та найавторитетнішою у суспільстві інституцією. У цьому ми переконалися ще по дорозі, коли побачили, що можемо простояти у кілометровій черзі на перепускному пункті Рава-Руська майже добу, і показали прикордонникам та митникам обох держав лист-запрошення від коменданта державної пожежної охорони м. Коло ст. капітана магістр-інженера Роберта Кропідловського. На людей у мундирах цей папірець подіяв магічно і нам на радість, а водіям інших транспортних засобів на заздрість, нас після митного контролю пропустили через кордон за лічені години, без зволікань оформивши всі необхідні документи.

Насправді, метою поїздки групи офіцерів служби цивільного захисту Вінниччини до Республіки Польща, була не лише участь в урочистому заході. По-перше, необхідно було запропонувати тамтешнім вогнеборцям закріпити дружні взаємини підписанням відповідного Меморандуму про співпрацю. По-друге, з’ясувати тонкощі функціонування добровільної пожежної охорони на місцевому рівні, аби перейняти досвід і спробувати відродити боєздатність сільських пожежних команд на теренах нашої області. По-третє, фахівцям з різних служб було цікаво вивчити аспекти своїх напрямків у підрозділах державної пожежної охорони Великопольського воєводства, аби взяти на озброєння найкращі напрацювання закордонних колег.

Забігаючи наперед, потрібно зазначити, що поставлені перед собою завдання і відповідну програму, українська делегація в складі заступника начальника ГУМНС України у Вінницькій області полковника служби цивільного захисту Юрія Чухрія, начальника центру пропаганди майора служби цивільного захисту Олександра Кутового, начальника медичного центру капітана служби цивільного захисту Лариси Мудрої, начальника Гайсинського районного відділу ГУМНС полковника Володимира Мороза та начальника Жмеринського РВ ГУМНС майора служби цивільного захисту Ігоря Філіновича виконала повністю, і більше того: навіть встигла позапланово ознайомитися із рядом видатних історико-культурних пам’яток польського народу.

День перший

Першого ж дня після 22-годинної подорожі через пів України та майже всю Польщу ми надвечір прибули до м. Кошцельце, що за кілька кілометрів від районного центру Коло. І після вирішення організаційних питань з допомогою тамтешнього перекладача Анджея Марциняка відбулося спілкування із «винуватцями» свята – комендантом Робертом Кропідловським та начальником відділу пожежно-рятувальної служби Маріушем Сікорським. Справжні корифеї служби «112», відкриті й чемні у спілкуванні люди, представники польської сторони за чашкою чаю розповіли про рідне місто, історію заснування їх пожежної команди, про здобутки служби на теренах рятування громадян від вогню та інших загроз. Це був теплий вечір щирого спілкування, дружніх посмішок, обміну думками, приємними побажаннями та сувенірами.

День другий

Наступного дня, поки у професійній пожежній команді м. Коло готувалися до урочистостей, українська делегація після зустрічі із подвижником руху за зближення українського та польського народів Зеноном Шивінським (у його супроводі) корисно провела день у сусідньому із Кольським Слупецькому повіті. Людина ж, яка чекала там на наш візит, кілька разів протягом дня дивувала нас теплом своєї унікальної душі. Слупецький староста (голова райдержадміністрації) Маріуш Рога не тільки гостинно зустрів гостей з Вінниччини, а й особисто був увесь цей час із нами. І справа не в тім, що пан Маріуш колишній професійний, а зараз за покликом серця пожежник (член добровільної пожежної команди), а в тім, з якою любов’ю він ставиться до покладеної на нього громадою справи. Під час бесіди в адміністрації староста ознайомив членів делегації із досягненнями району, його особливостями.

У повіті велика промисловість практично відсутня. Натомість цей район відомий не тільки у Великопольському воєводстві своєю фантастичною природою. Тут, над річкою Варта, знаходиться два живописних й чудових за своїми ландшафтами парки. У них можна зустріти представників усіх 200 видів птахів, що облюбували польську землю. Повидзьке озеро – найчистіша (про це постійно піклуються), найглибша та найбільша за площею водного дзеркала водойма в усьому воєводстві. За словами Маріуша Рога, це справжня Мекка для аквалангістів, адже й на глибині 40 метрів вода завжди чиста та прозора. На озері завжди проводяться спортивні та святкові заходи районного та навіть державного масштабу. Самий відомий з них – щорічна регата, у якій постійно беруть участь більше 100 яхт. За місяць тут відбудуться змагання добровільних пожежних команд по рятуванню на водних об’єктах. З усієї Польщі пожежники-рятувальники з’їдуться, аби продемонструвати свою підготовку до надання такого виду допомоги. Але це ще й своєрідна пропаганда безпечного відпочинку на воді.

У гміні Островите неподалік від цього озера функціонує добровільна пожежна команда, яка вже двічі перемогала у відповідних змаганнях. Тому жителі навколишніх населених пунктів відчувають себе у цілковитій безпеці як на суходолі, так і на цій чималій водоймі.

На прохання гостей пан Маріуш також пояснив структуру служби цивільного захисту Слупецького повіту. Закон покладає відповідальність за безпеку громадян у районі на старосту. Але, це зрозуміло, основне навантаження припадає на коменданта повітової державної пожежної охорони бригадира Славомира Кажоркієвича. Зазначений підрозділ залучається у випадку, якщо надзвичайна ситуація виходить за межі місцевого рівня й стосується кількох гмін. Швидка медична допомога, поліція, служби газу та водоканалу й інших структур мають затверджені плани дій на випадок лиха. У будь-яку хвилину вони знають, коли, що і як їм слід самостійно робити. Їхні дії повітовий староста та комендант пожежної охорони лише координують.

Коли надзвичайна ситуація перевершує за масштабами та наслідками можливості району, допомагає воєводство, спираючись на пожежно-рятувальну службу.

Ми відвідали державну пожежну команду у Слупцах, аби безпосередньо на місці дізнатися про умови служби та матеріально-технічне забезпечення цього підрозділу.

Єдиний номер виклику пожежно-рятувальної та інших екстрених служб у Польщі – «112». Диспетчер, який цілодобово знаходиться у черговій частині державної пожежної команди за потреби скеровує виклики у поліцію чи швидку.

Зараз у пожежній частині м. Слупца триває реконструкція. На виконання уставу державної пожежної охорони згідно відповідної програми цього року отримано інвестицію загальною сумою 1,5 мільйона Євро. Нам показали проект, як виглядатиме частина за рік й запросили взяти участь у її відкритті. Зараз умови досить скромні, будівля потребує ремонту, а приміщень не вистачає. То ж Славомир Кажоркієвич покладає всі надії на державну підтримку, а Маріуш Рога робить усе задля захисту своєї територіальної громади.

Під час переїзду до м Льондек слупецький староста розповів, що його особиста співпраця з Україною триває вже давно. А починалося все із звичайного запрошення, яке пан Зенон передав у Слупца. Польська сторона відгукнулася на лист й відвідала Україну. Нині завдяки підписаному із Бершадською райдержадміністрацією договору взаємодія не принияється на багатьох рівнях. Наприклад, нещодавно директори шкіл Слупецького повіту, побувавши на Бершадщині, запропонували освітянам надати учнівській молоді можливість їздити на практику в Польщу, Німеччину та Нідерланди. Українським педагогам теж було б цікаво випробувати свою професійну майстерність в університетах цих країн. І подібні програми нині стосуються не тільки освіти. Так кілька тижнів тому з Вінниці повернулася кольська делегація, що складалася з людей із обмеженими фізичними можливостями. Пан Маріуш спілкувався з ними й у рамках виконання програми реабілітації людей з різними дисфункціями запросив у Слупца відповідну делегацію з м. Києва. Семимильними кроками розвивається зелений туризм. Зовсім недавно польські екологи та «агротуристи» повернулися з Вінниці, де були із візитом у відповідь. Ну і звичайно, залишаючись у душі справжнім пожежником під час чергового перебування у Бершаді кольський староста не зміг оминути районну пожежно-рятувальну частину.

Пожежники Льондеку чекали на нас біля відчинених брам, крізь які ми одразу ж помітили досить сучасний і дорогий пожежний «MAN». Аби поспілкуватися з нами зібралися усі члени добровільної пожежної команди, хто мав змогу і час - навіть дві учениці місцевої школи. Вони разом з іншими підлітками захищають честь повіту на юнацьких змаганнях пожежників та пожежних олімпіадах. Добровольці отримують незначну грошову винагороду лише за погодинну участь у гасінні пожеж та в аварійно-рятувальних роботах. Все ж інше, ніщо інше, як патріотизм, висока громадська свідомість та прагнення кожної секунди прийти на допомогу ближньому. У Льондеку добровільними пожежниками є ледь не пів гміни. Як зізналися ті, з ким вдалося поспілкуватися, належати до когорти вогнеборців досить престижно.

Починаючи з 1998 року цей підрозділ представляє Польщу на всіх Всесвітніх пожежних олімпіадах, організатором якого є міжнародний комітет з попередження пожеж. Крім семи європейських країн (у тому числі й України) до комітету входять США, Канада, Корея та ще багато інших країн. Чи не найбільша кількість медалей, кубків, дипломів та відзнак з цих змагань привезли саме у Льондек. Нашому здивуванню не було меж, коли ми завітали до Зали традицій цієї добровільної пожежної команди. Останнім часом левову частку виїздів складають ДТП, адже поряд нещодавно збудовані швидкісні автомагістралі.

Добровільна пожежна охорона Слупецького повіту налічує 15 потужних команд. Керуються вони власним уставом. Його по-святковому оформлену копію нам презентували на прощання – для вивчення і впровадження такої важливої інституції на Україні, адже після реформування колективних господарств сільська місцевість у нашій державі надійного захисту від вогню поки що немає.

День третій, святковий

Програма урочистостей 17 травня була дуже насиченою. Церемонія святкування 40-річчя існування професійної пожежної охорони у м. Коло розпочиналася о 14-й годині. А зранку делегація на чолі з Юрієм Чухрієм поклала квіти до меморіалу нашим солдатам, загиблим при визволенні м. Коло під час другої світової війни, та до монументу закатованим у концтаборах євреям. Саме неподалік Хелмна Кольського повіту фашистська Німеччина запустила свою програми геноциду проти цього народу. Сотні тисяч задушених у газових камерах – ось страшна і вбивча правда, яку гітлерівці намагалися поховати у гущавині соснового лісу.

За словами нашого гіда Зенона Шивінського, жоден важливий для них крок громадяни Польщі не уявляють без Божого благословення. Підтвердженням тому став початок урочистостей. Всіх учасників свята, особовий склад пожежних команд повіту та почесних гостей запросили до парафіяльного костьолу, де відбулося кількагодинне богослужіння.

По завершенню українська делегація разом із мешканцями та гостями міста Коло стала учасником парадної процесії, прохід якої відбувся під звуки духового оркестру добровільної пожежної охорони та включені проблискові маяки виблискуючої на сонці пожежно-рятувальної техніки.

Починаючи з 16-ї години всі присутні на церемонії стали свідками справжнього дійства приуроченого 40-річчю повітової команди, яке відбулося біля резиденції державної повітової комендатури пожежної охорони. Офіційну частину відкрив комендант державної повітової пожежної охорони в Коло ст. капітан магістр-інженер Роберт Кропідловський. Під час виступу він звернув увагу присутніх на виставку техніки, розташовану неподалік. І запросив усіх на прикладі пожежних автомобілів порівняти те озброєння, яке було до вступу Польщі у ЄС, та після приєднання країни до Шенгенського договору.

Найбільш яскравим моментами свята стали передача повітовій комендатурі пожежної охорони Штандарту єдності Міністра внутрішніх справ Польщі та прибивання сувенірних чеканок з іменами почесних гостей на древко освяченого капеланом (до речі, добровольцем-пожежником) прапору районної пожежної частини. Були також і традиційні в усьому світі призначення на вищі посади, вручення нагород, вшанування ветеранів.

Полковник служби цивільного захисту Юрій Чухрій передав присутнім особисті вітання начальника ГУМНС України у Вінницькій області генерал-майора служби цивільного захисту Ігоря Рихліцького, від імені нашої делегації поздоровив польських колег із 40-річчям з дня заснування державної пожежної охорони у м. Коло.

Вінницькі пожежники-рятувальники на знак поваги та з надією на подальшу співпрацю вручили польським колегам, а саме: коменданту державної пожежної охорони Великопольського воєводства у м. Познані старшому бригадиру Войцеху Менделаку та коменданту державної повітової пожежної охорони у м. Коло Роберту Кропідловському - нагрудні знаки Головного управління МНС «За заслуги». Таку ж нагороду передали і коменданту головного управління державної пожежної охорони у м. Варшава Вацлаву Леснієвичу, який не зміг прибути на святкування. За активну співпрацю та партнерство між пожежно-рятувальними службами міст Вінницької області та м. Коло староста кольський Вєнчіслав Облізаєк та віце-староста Марек Банашевські отримали почесний знак «За милосердя та благодійність» Вінницького обласного відділення Фонду сприяння державні пожежній охороні.

Кожен із нагороджених на згадку про Україну залишив собі коровай із державним гербом, а також сувенірний набор із символікою МНС та ікону Божої Матері «Неопалима Купина». Саме цей образ захищає людей від вогню та іншого лиха і здавна є покровителем пожежників-рятувальників.

Свято проходило на площі перед повітовою пожежною частиною, розташованою у центральній частині міста, і привернуло до себе увагу та непідробну цікавість дуже великої кількості місцевих жителів. За честь мали прийти на урочистості представники органів влади інших повітів та гмін, керівники всіх відомств, установ та організацій. Під час святкування несподівано для всіх пролунала сирена – і одна з машин служби «112» під стривожені погляди присутніх вирушила комусь на допомогу в іншу частину міста, ніби підкреслюючи важливість і необхідність поваги до людей у пожежній уніформі.

День четвертий

Першу половину наступного дня українська делегація присвятила зустрічі із особовим складом повітової державної пожежної охорони та вивченню можливостей пожежно-рятувальної техніки та відповідного оснащення. Подякувавши від імені 48 його підлеглих за те, що ми відгукнулися на запрошення взяти участь у вчорашньому святі, комендант Роберт Кропідловський розповів, що у 2007 році в країні була прийнята програма модернізації та приведення до прийнятого у Євросоюзі рівня «служб мундирових». Пожежно-рятувальна служба «112» завдяки цій політиці змогла замінити старенькі й виснажені автоцистерни польського виробництва на сучасні і потужні за своїми можливостями рятувальні автомобілі німецької фірми «MAN». У кожній державній пожежній частині з’явилися колінчасті підіймачі, рятувальні катери, костюми хімічного захисту, засоби для надання постраждалим швидкої медичної допомоги, автомобілі оперативного реагування на надзвичайні події різного характеру. На кілька десятків відсотків виросла заробітна плата особового складу, значно підвищився соціальний захист вогнеборців. Із 240 до 170 зменшилась кількість годин, яку повинен за місяць відпрацювати співробітник. Хоч і не кардинально, але збільшилась штатна чисельність підрозділу.

Потім нам запропонували подивитися можливості техніки, що є на озброєнні команди. Оглянувши кожен відсік пожежних машин і розпитавши особовий склад про характеристики машин, члени делегації не змогли відмовити собі у задоволенні піднятися на рівень шостого поверху на німецькому колінчастому підіймачі. У м. Коло відсутні висотні будинки, тому ця автодрабина цілком відповідає потребам рятувальників.

Згодом у супроводі доброзичливого і щирого начальника відділу пожежно-рятувальної служби старшого капітана магістр-інженера Маріуша Сікорського ми відбули до м. Познань – столиці Великопольського воєводства. По дорозі до міста, де незабаром буде проходити Євро-2012, пан Маріуш зробив нам величезну послугу: по за планом показав справжнє диво. Близько 13-ї години ми в’їхали в містечко Ліхень Стари, де знаходиться величезний собор - свята базиліка. Навколишня місцевість має більш ніж 100-літні традиції справжнього культу Божої Матері, тому стало зрозуміло, чому саме тут протягом декількох років виросло найбільше культове спорудження в Польщі, сьоме в Європі й одинадцяте у світі. Будівництво базиліки тривало 7 років. Костьол складається з 3 елементів: головного храму, вежі й дзвіниці. Розміри культової споруди вражають людський розум та душу: довжина 120 метрів, ширина 77 метрів, висота до вінця ілюмінатора купола 85,5 метрів, об’єм більше 300 000 кубічних метрів. Дуже гарне місце із чудовою аурою - багато дерев, клумб, фонтанів – крім усього являє собою ще й шедевр паркового мистецтва.

Імпонуючи своїми розмірами храм постійно привертає увагу паломників не тільки з Польщі. Щороку його відвідує більше 2 мільйонів християн з усіх куточків земної кулі. Найважливішим у будівництві був візит Папи Римського Іоанна Павла ІІ під час паломництва в червні 1999 року. Папа Римський високо оцінив ідею будівництва храму й сердечно подякував тим, хто брав у ньому участь.

У Ліхені головним об'єктом, символом, є Голгофа. Це лабіринт, у якому кожний з нас блукає все своє життя в пошуках змісту цього життя, пробуючи знайти щось важливе. На кожному рівні цього лабіринту, на кожному повороті сходів, які втілюють тернистий шлях Ісуса Христа, зустрічаємо нових героїв і запитуємо їх про те, що для нас є найважливішим...

Що можна побачити у Познані за 5-6 годин? Виявляється багато – варто тільки захотіти. За допомогою пана Зенона Шивінського у нас з’явилися додаткові можливості в особі російськомовного гіда. Побувавши на території однієї з міських пожежних частин та сфотографувавшись на згадку біля головного управління державної пожежної охорони Великопольського воєводства, ми пішки вирушили до центр древньої Познані - Старого ринку.

Як і у всіх великих містах Польщі, головною культурною пам'яткою міста є Ринкова Площа. Вона займає 2 гектари, а за розмірами поступається тільки ринкам Кракова й Вроцлава. Тут відувається продумане планування: з кожного боку до ринку виходить по три вулиці, ділячи забудову на два блоки. Чотири центральні вулиці - Вроцлавська, Вроницька, Вельська й Водна - колись вели до міських воріт. Від ворогів жителів Познані раніше захищала потужна стіна з десятками сторожових веж, залишки яких ще подекуди збереглися. Кам'яні будинки, що оточують ринок, - як правило, триповерхові, де верхні поверхи служили житлом, а нижні займали майстерні або торговельні приміщення. У кожного будинку є свій номер і назва. Головний будинок - Ратуша. Напроти неї розташований старий фонтан Прозерпіны (збудований у 1766 р.) зі скульптурою на відомий міфологічний сюжет: Плутон викрадає Прозерпіну. Неподалік – стовп ганьби. Біля нього карали злочинців і виставляли на загальний огляд. До кам'яної колони були прикріплені залізні ланцюги, на які саджали шахраїв, тут же привселюдно карали й страчували.... Цікаво, що стовп був побудований на штрафи, стягнені з модників, які любили наряджатися шикарніше, ніж їм дозволяв їхній соціальний статус.

В 968 році тут було засновано польське єпископство й збудовано перший кафедральний собор. Острів Тумский (тобто кафедральний) став власністю познаньских єпископів. Його оточили стіною, а в 18 столітті він став частиною міста. Сьогодні отут перебувають різні церковні установи. Официальнеое назва: архікафедральна базиліка в Познані святих Петра й Павла. Цей найстарший у місті кафедральний собор, дійсний пам'ятник християнської культури. Папа римський Іоанн Павло ІІ присвоїв йому почесне звання «малої базиліки» - гордості Познані.

Насправді все місто - це суцільна історія. У цьому нам вдалося пересвідчитися на власні очі.

День п’ятий

Вирушаючи назад, в Україну, попрощавшись з усіма польськими друзями, напевно кожен з нас, крім професійних ноу-хау взяв із собою часточку душі та культури цього чудового народу.

Дорогою додому спало на думку, що завдяки всім згаданим вище організаторам нашої поїздки, ми не тільки впевнилися, що співпраця, яка розпочалася між двома країнами, дає корисні плоди, а й надихає на залучення до неї все більшої кількості громадян, установ та організацій. Все менше і менше залишається українців, які сумніваються у правильності європейського вибору нашої держави. Україна з гордістю пропонує братнім європейським країнам і свої наукові розробки, мистецькі та спортивні надбання, промислові товари, досвід у справі цивільного захисту населення, і сама не соромиться вчитися кращому досвіду європейських держав.

За словами Сергія Татусяка, голови Міжнародного товариства «Україна-Польща-Німеччина» Європейський вибір для України незворотній. Він у свідомості українців, у відносинах в ділових колах, у культурних обмінах та прагненнях нашої молоді. Але головне, що зближує наші держави - це прагнення народів до діалогу на засадах рівності, духовного взаємозбагачення та обміну найкращим досвідом в усіх сферах життєдіяльності.