Європейський орієнтир. Спеціальний випуск до Днів Європи в Україні

image upload directory uploads/article is not writable image upload directory uploads/article is not writableimage upload directory uploads/article is not writable

• Сергій Татусяк: "Вірю в успіх європейської України!"
• Привітання Великопольського центру освіти і курсів самоврядування з Днем Європи в Україні
• Співпраця заради майбутнього
• Олег Соскін: “Україна – об’єктивно європейська країна. Потрібно ще 5 років…”
• Леонід Кравчук про Україну між Європою і Китаєм
• “Господарчий дім” – міст для українсько-польського бізнесу
• Вітання усіх співвітчизників від територіальної громади смт. Теплик з Днем Європи

Вірю в успіх європейської України!

нагору

Дорогі друзі! Сердечно вітаю Вас з Днем Європи. Це – наше свято, свято тих, хто вважає себе великою європейською нацією, невід’ємною часткою загальноєвропейського простору. Але пам’ятаймо: європейський вибір потребує щоденної послідовної роботи. Ми маємо зробити все можливе заради того, щоб збудувати нову, демократичну процвітаючу Україну, яка з повним правом посяде гідне місце в європейській сім’ї.

Шість років тому Україна вперше офіційно відзначила Дні Європи на своїх теренах. Відповідний указ 19 квітня 2003 року видав Президент держави, зазначивши, що святкування започатковуються, “враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію”. Відтоді щорічно у третю суботу травня українці офіційними заходами та громадськими акціями говорять: “Ми також європейці!”.

На відміну від життєстверджуючої і чіткої позиції громадськості, зовнішня політика державних органів влади дещо інша: немає загальнонаціональної, всеохоплюючої стратегії щодо вирішення комплексних завдань європейської інтеграції (під поняттям “стратегія” слід розуміти комплексну модель українських ініціатив, цілей та пріоритетів, шляхів і засобів їх реалізації та ресурсів, необхідних для досягнення проголошеної мети). Хоча десятки державних інституцій, формальних груп і комісій залучені до процесу прийняття рішень на цьому напрямку. Їхні зусилля не скоординовані належним чином, сфери відповідальності та повноваження визначені умовно, тому значна частина рішень, які приймаються у надрах бюрократичного апарату, ніколи не реалізується на практиці. Іншими словами, українська політика стосовно Євросоюзу є занадто широкою та неструктурованою, щоб бути ефективною.

Тому найперше, що потрібно зробити, це демократизувати процес прийняття державних рішень та децентралізувати владу. Це буде можливим через переосмислення цінностей елітою держави, створення умов для ефективної діяльності ЗМІ та недержавних інституцій контролю за процесом підготовки та реалізації цих рішень. На моє щире переконання – без України Європа не є ні сформованою, ні об’єднаною. І не лише тому, що на території України знаходиться географічний центр Європи. Без українських культурних, людських, інтелектуальних та інших ресурсів об’єднана Європа програватиме у змаганні з іншими впливовими наднаціональними центрами сучасної цивілізації.

Я вірю в успіх європейської України! Бажаю нам усім наснаги та терпіння у важливій справі будівництва держави, а також щастя й міцного здоров’я!

Дорогі друзі українці! Шановні побратими!

нагору

Великопольський центр освіти і курсів самоврядування вітає Вас з важливим для наших країн святом – Днем Європи!

Вже майже три роки наш центр і Міжнародне товариство “Україна–Польща–Німеччина” працюють разом над питаннями розвитку місцевого самоврядування та встановлення побратимських зв’язків між територіальними громадами. Ми охоче укладали угоду з Товариством саме в цій галузі співпраці, адже переконані, що місцеве самоуправління є рушієм будь-якої держави до кращої перспективи. А перспектива для України – це повноправне членство у Європейському Союзі. Втім шлях до ЄС – це наполегливість, щоденна копітка праця та воля громадян, – польський народ знає це з власного досвіду.

Нам приємно, що Великопольське воєводство і Вінниччина має тісні ділові, мистецькі й спортивні стосунки між своїми територіальними громадами. Наша співпраця доводить, що розбудові дружніх відносин не заважають кордони, політика чи різні мови.

Щиро вітаємо вінничан та усіх українців з Днем Європи! Зичимо невпинного процвітання Вашій державі й швидкого долучення до європейської спільноти. Миру і злагоди кожній родині!

Співпраця заради майбутнього

нагору

Вже 7-й рік в Україні діє громадська організація, засновники якої свого часу вирішили допомогти державі відкрити “вікно у Європу”. Мова йде про Міжнародне товариство “Україна–Польща–Німеччина”, яке народилося на Вінниччині у 2003 році, тоді ще як Вінницьке обласне відділення товариства “Україна–Польща”. Згодом, у 2007-му, організація розширила горизонти своєї діяльності, додавши до сфери своїх інтересів Німеччину, яка свого часу стала локомотивом вступу Польщі до Євросоюзу. Засновниками Товариства стали представники трьох держав.

– За 6 років своєї діяльності Товариство домоглося того, що Вінницька область, яка була і є колискою нашої організації, стала лідером в Україні зі встановлення європейських зв’язків, – розповідає засновник і голова МГО “Україна–Польща–Німеччина” Сергій Татусяк. – Відповідно до специфіки Товариства, це, звичайно, українсько-польські та українсько-німецькі контакти. Тим більше, що свою історію дружби з Польщею Вінниччина веде із 1948 року, коли була підписана перша угода про побратимство з Келецьким воєводством. Отож на сьогодні, жодна область нашої країни не має такої кількості встановлених офіційних контактів, як Вінниччина. Це – співпраця між територіальними громадами, навчальними та соціальними закладами, громадськими організаціями, мистецькими та спортивними колективами.

“Україна–Польща–Німеччина” – місток у міжнародних відносинах

Найбільше уваги Товариство приділяє просвітницькій роботі, спрямованій на розвиток місцевого самоврядування. Цей рік представники “України–Польщі–Німеччини” розпочали масштабним проектом щодо проведення інформаційних семінарів на тему “Залучення світових та європейських фондів для розвитку територіальних громад”.

– У 21 районах Вінниччини уже проведенні семінари, які окрім освітнього напрямку мали й інформативний характер, - розповідає голова Вінницького обласного відділення товариства “Україна–Польща–Німеччина” Олексій Гаврилов. – Насправді такі зустрічі однаково корисні і для нас, і для сільських голів, директорів навчальних закладів, представників громадських організацій, тобто активу краю. Другим етапом нашого проекту буде проведення таких семінарів безпосередньо у територіальних громадах, розвиток яких є пріоритетом у діяльності нашого Товариства. До речі, за три місяці нашої роботи у цьому напряму вже маємо результат – територіальні громади та установи, прослухавши наш семінар, взялися за написання грантових проектів, які можливо втілити за сприяння міжнародних фондів. Зі свого боку, «Україна-Польща-Німеччина» надає можливість вивчати досвід сусідніх країн: приходьте, вчіться і використовуйте у своїх умовах. Дехто вже починає щось упроваджувати. Наведу лише один приклад: село Баланівка Бершадського району з нашою допомогою співпрацює з польськими побратимами з 2003 року. За два останні роки сільська громада спільно із польськими колегами реалізувала чотири проекти на загальну суму близько 100 тисяч євро. І повірте, у Баланівці люди знають, як живуть у Європі, і як мають жити їхні діти, які теж неодноразово побували у Польщі. Розуміти термін «європейські стандарти» - це одна справа, інша – побачити це на власні очі і пожити в тих умовах, в яких живе європеєць сьогодні. Завтра так маємо жити ми.

Просвітницька робота – це лише один з напрямків діяльності Товариства, спрямованої на реформування місцевого самоврядування. Другим, так би мовити, практичним напрямом є встановлення безпосередніх побратимських контактів між територіальним громадами України, Польщі і Німеччини. На сьогодні за сприяння Товариства такі контакти встановлено між 130 громадами, які свою співпрацю спрямовують на різні галузі діяльності: функціонування самоврядування, освіту, охорону довкілля, культуру, спорт тощо. Це дало можливість кільком тисячам наших земляків поїхати до країн Євросоюзу та наочно побачити чим і як живуть їх побратими.

– Головне, що ця співпраця дає вагомі позитивні результати: наші діти відпочивають та оздоровлюються за кордоном, школи та дитсадки отримують обладнання, голови рад та депутати вчаться основам самоврядування тощо. Все це відбувається або на умовах співфінансування, або цілком за європейські кошти, – підкреслює Сергій Татусяк. – При цьому хочу наголосити: ми не можемо все робити за людей, за громаду. У суспільстві має бути потреба у таких зв’язках, бажання та ініціатива, а ми можемо бути свого роду містком, каталізатором таких міжнародних відносин.

Зусиллями засновників Товариства та розумінням небайдужих людей у регіонах на сьогодні тільки на Вінниччині діє 27 районних та 6 міських осередків Товариства. З-поміж усіх найбільшою активністю та результативністю роботи з польськими та німецькими партнерами вирізняються Бершадський, Чечельницький, Липовецький, Літинський, Тульчинський, Козятинський та Хмільницький райони, а також міста Ладижин, Бар, Тульчин, Могилів-Подільський, селища Теплик, Вороновиця, Турбів та інші.

Молодь має жити Європою

Іншим ключовим напрямом Товариства є робота з молоддю. З нею працювати надзвичайно цікаво, легко і важко водночас. Легко – бо це покоління не зашорене ніякими тоталітарними ідеологіями, мислить і діє вільно, і навіть якщо помиляється, то в помилках знаходить істину. Важко – тому що це покоління не терпить рутини і сірості, воно вимагає новизни й оригінальності, творчості і результату.

Відтак МГО “Україна–Польща–Німеччина” щоразу знаходить й випробовує нові методи та форми роботи. З останнього, що запропонувало Товариство юним і талановитим, став конкурс літературних творів “Разом до об’єднаної Європи” (читайте про конкурс на с.4). Стало вже доброю традицією, що переможці творчих конкурсів молодих талантів Вінниччини Товариство нагороджує поїздкою до Польщі, Німеччини чи інших країн Європи.

– У задумах ще багато цікавинок саме для молоді, як на рік поточний, так і на перспективу, – ділиться планами заступник голови Товариства Микола Форманюк. – Наприклад, цьогоріч 9 дитячих і молодіжних футбольних команд візьмуть участь у турнірах Польщі. До Міжнародного дня захисту дітей у Вінницькій області теж відбудуться футбольні змагання за участю українських і 3-х польських команд.

Утім, Товариство не обмежується разовими акціями для молоді, – ним взято курс на далеку перспективу, який ефективно втілюється шляхом діяльності євроклубів. Євроклуби організуються при навчальних закладах і мають на меті інформування й виховання молодих людей в дусі спільних європейських цінностей, сприяючи встановленню гарних стосунків із європейськими молодіжними організаціями, підтримуючи курс України на інтеграцію в європейські структури. За сприяння Товариства на Вінниччині організовано понад 20 євроклубів, в тому числі у районах області.

– Діяльність євроклубів має чітке смислове навантаження, спрямоване на поінформування молоді щодо необхідності євроінтеграції України. Адже у нашій державі поняття “євроінтеграція” часто стає декларативним, використовується як інструмент у політичній боротьбі. Гасла європейської інтеграції є козирями у внутрішньополітичній грі для одержання чергових порцій міжнародної допомоги. Мені дуже не хочеться, щоб наші діти включилися у цю гру гасел, я прагну, щоб вони жили Європою! – наголошує Сергій Татусяк.

Європа йде на Вінниччину

Діяльність Товариства “Україна–Польща–Німеччина” не обмежується лише двома зазначеними країнами зі столицями Варшавою та Берліном. Організація поступово, але впевнено виходить на рівень інших західноєвропейських країн. Це стало можливим завдяки членству Сергія Татусяка у Бюро Європейської Асоціації колишніх парламентарів держав-членів Ради Європи та Європейського Союзу. Україна приєдналася до Європейської Асоціації на умовах повноважного членства 14 березня 2008 року, коли в Парижі відбулося засідання Генеральної Асамблеї. В складі української делегації був і народний депутата IV скликання Сергія Татусяк, якого обрали до складу Бюро Європейської Асоціації.

- Для нас контакти з країнами Євросоюзу допоможуть реалізовувати програми, передусім просвітницькі, - вважає Сергій Пилипович. – Неодноразово я саме це звертав увагу парламентарів держав-членів Ради Європи, адже практично кожна країна Євросоюзу виділяє кошти на ту чи іншу програму для України. Однак, за браком обізнаності, українці просто не беруть участі в боротьбі за гранти, і тому ці кошти "зависають". Нам справді дорікають у недостатній активності, на відміну від поляків, латвійців, естонців, які не просто прагнуть зробити кращим своє життя, а й роблять.

Знаєте, що нас відрізняє від сусідів-поляків: ми не хочемо навчатися, вважаємо себе розумнішими за інших. Тому я буду робити все, щоб вінничани вчилися і дивилися, як живуть у сусідніх країнах, там живуть краще за нас. А ми не гірші, принаймні, на засіданні бюро Асоціації колишніх парламентарів я не відчував "другосортності".

До речі, в останньому номері журналу “Народний депутат” Леонід Кравчук високо оцінив роботу Товариства “Україна–Польща–Німеччина”, зокрема підтримав ініціативу Сергія Татусяка провести у Вінниці міжнародну конференцію з питань місцевого самоврядування.

Ця конференція відбудеться 22 серпня цього року і буде присвячена реформуванню місцевого самоврядування у відповідності до Європейської хартії місцевого самоврядування. Свою участь підтвердили представники органів самоврядування, парламентарі та експерти із Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі. Україну представлятимуть самоврядці різних рівнів, Депутатський клуб “Парламент”, Інститут стратегічної політики (президент Анатолій Толстоухов), Народні депутати України.

– Мета конференції не просто обговорити зазначену проблему, а й зробити конкретні пропозиції щодо реформи місцевого самоврядування в Україні відповідно до Європейської хартії, яку наша держава ратифікувала понад 10 років тому, але знехтувала її виконанням, – зауважує Сергій Татусяк. – Наша резолюція обов’язково буде розіслана усім вищим органам влади України та Європейського Союзу. А проводячи конференцію у Вінниці, а не у Києві, ми хочемо наголосити, що об’єктом піднятої проблеми є регіон, територіальна громада, а не центр, де зачасти не знають.

Докорінна зміна системи влади в Україні має стати пріоритетом для сучасної України. У цьому свою значну роль мусять зіграти громадські організації, які європейці невипадково і дуже влучно називають “збурювачами спокою влади”. Міжнародне товариство “Україна–Польща–Німеччина” є одночасно і збурювачем спокою, і промоутером України в Європі. Для цього багато зроблено, але для Товариства ще багато роботи є попереду…

Олег Соскін: “Україна – об’єктивно європейська країна. Потрібно ще 5 років…”

нагору

На реалізацію політики партнерства Європейський Союз виділить у 2009-2013 роках €600 млн. 20 березня на саміті в Брюсселі лідери країн-членів Європейського Союзу остаточно затвердили Східне партнерство – ініціативу, яка має на меті поглибити співпрацю між Україною та ЄС і створити нове поле для багатосторонньої роботи за участю ЄС, Вірменії, Азербайджану, Білорусі , Грузії, Республіки Молдови та України.

Для України є місце в Євросоюзі – і це не тільки розмови. Економічно Україна вже майже член Євросоюзу, адже якщо її економіка зазнає краху, це відчує вся Європа, стверджує Яцек Саріуш-Вольський, голова комісії у закордонних справах Європейського парламенту:

– Ми маємо геополітичний інтерес у тому, щоб цей регіон був мирним і стабільним. Ми не боремося за збереження територіального впливу, як це робить Російська імперія. Ми маємо сумнів, що Росія – це європейська країна, але ми не маємо сумнівів у тому, що нею є Україна – за своїми історією, традиціями, ментальністю, цінностями. Якщо ж ви хочете наблизитися до ЄС, то вам потрібні десовєтизація, реформи та вестернізація. На сьогодні в ЄС є велике розчарування Україною. І нами, і вами було стільки зроблено, ми мали такі великі надії – і все це втрачено. Українці були героями, які здобули демократію! Ви були позитивним прикладом. Але цей авторитет уже неможливо відновити. Якщо українці припинять сваритися, то зможуть поновити звичайний, нормальний статус у відносинах з ЄС, але не той величезний кредит довіри, надії та любові до помаранчевих сил. Його змарновано.

За прогнозами Олега Соскіна, директора Інституту трансформації суспільства, європейською державою Україна стане. Питання часу і поліпшення політичної ситуації в країні. Саме за ініціативи Інституту трансформації суспільства 160 міських голів України підписали Резолюцію та Звернення до Президента ПАРЄ про необхідність негайного внесення змін до виборчого законодавства України. Зокрема, щодо виборів за пропорційною системою, яка впроваджена. “…Вони призвели до руйнації парламентаризму, що в умовах парламентсько-президентської форми правління може набути незворотних рис, – йдеться у зверненні. – Про це своєчасно попереджала Парламентська Асамблея Ради Європи під час обговорення ситуації в Україні за терміновою процедурою на другій частині чергової сесії ПАРЄ, яка відбулася 16-20 квітня 2007 року в Страсбурзі. Ми цілком згодні зі змістом Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи „Функціонування демократичних інституцій в Україні” №1549 (2007) і підтримуємо заклики та рекомендації ПАРЄ щодо внесення змін до виборчого законодавства України шляхом запровадження відкритих партійних списків не в єдиному загальнодержавному окрузі, а у визначених регіональних округах”.

– От коли ми все це виправимо, тоді Україна буде в Європі,– впевнений Олег Соскін. – Якщо зможемо змінити ситуацію – відкриється шлях. Україна – об’єктивно європейська країна. Нам просто не вистачає сукупної волі політичної еліти, яка, на жаль, ще не еліта, а лише правляча верства. Сьогоднішній період дає можливість сформувати еліту і зробити остаточний геополітичний вибір. Ми ж за рівнем вищі Болгарії, Хорватії, Албанії, тобто ми в стані змінити ситуацію. Це питання п’яти років, за цей час зможемо досягти стандартів сильних європейських країн. І в НАТО нам теж потрібно: чим швидше, тим краще. Це визнаний стандарт: НАТО – інструмент безпеки. Це не панацея – це знак якості, з яким можна входити у “высшее общество”, – вважає експерт.

Леонід Кравчук про Україну між Європою і Китаєм

нагору

Леонід Кравчук, 1-й Президент України, є добрим другом Товариства “Україна–Польща–Німеччина” та його голови Сергія Татусяка. Вони обидва є членами Бюро Європейської Асоціації колишніх членів парламентів держав – членів Ради Європи та Європейського Союзу, членами Депутатського клубу «Парламент», очільниками міжнародних організацій. Напередодні святкування Днів Європи Леонід Макарович люб’язно дав інтерв’ю для нашої газети.

Леоніде Макаровичу, Ви часто спілкуєтеся з європейськими колегами. Скажіть, які тези на адресу України звучать від них найчастіше?

Перш за все вони цікавляться Україною. Це нас тішить, тому що був період, коли про Україну не знали, загалом нас приймали, як частину Росії. Сьогодні ж європейські колеги знають про ті проблеми, які є в Україні і хочуть з нами постійно спілкуватись. Це перше.

Друге – вони розуміють наші складнощі економічні, але не розуміють наших складнощів політичних. Часто запитують: «А чому у Вас нема злагоди у вищих ешелонах влади?». Їм я кажу: «Тому що в нас молода демократія». Насправді ж нам бракує політичної культури і відповідальності перед народом.

Третє, що вони не розуміють – це рівень корупції в Україні. Багато з них бувають тут, спілкуються з бізнесменами, які приїжджають до України. І тут ці західні бізнесмени зстикаються з дуже серйозними проблемами: хабарництвом, різними проявами корупції широкого масштабу.

Але найголовніше для них: як Україні й іншим країнам, які тяжіють до Європи або є вже членами Європейського союзу, Ради Європи використати потенціал колишніх членів парламентів, їх досвід, їх знання, професіональні звички для того, щоб ті проблеми, які вирішувались важко ще 5 років тому вже не повторювались зараз. Ми вже двічі побували на засіданнях Генасамблеї в Парижі, – так от там ці питання і на рівні керівництва Асоціації, і на рівні їх підрозділів активно обговорюються.

Україна рівняється на Європу в багатьох галузях життя, зокрема і на їхню модель адміністративного устрою. Як Ви вважаєте, чи настільки вона досконала і чи підходить Україні?

Власне кажучи, в Європі єдиної моделі як такої немає, є французька модель, є німецька, є австрійська... Втім є один спільний принцип у них на Заході – вони тяжіють в цілому до парламентської форми правління. Не до парламентсько-президентської і не до президентсько-парламентської. У них – парламентська, бо парламент обирається виборцями, обирається парламентська більшість, а більшість формує уряд і цей уряд несе відповідальність перед народом на час свого правління. Президент не відіграє тої ролі виконавчої, яку відіграє український Президент, він у виконавчі процеси не втручається, але вступає в активну роботу, коли в країні політична криза, тобто, коли потрібно відправити у відставку уряд або інші кроки зробити, які торкаються закону, виконання Конституції. У нас вісімнадцять років незалежності показали, що така форма правління: і не те і не се – і не президентська, і не парламентська, – не дає користі.

Скажу суттєву річ (до речі, Сергій Татусяк її поділяє). Що нам потрібно? Насамперед – утвердити в Україні на державному рівні якусь зрозумілу одну форму правління з одним центром влади, не з двома, не з трьома, й передати найбільше повноважень на місця, місцевому самоуправлінню. Те, що робить у Вінниці товариство Україна–Польща–Німеччина”, ті серйозні зв’язки, які є сьогодні з Польщею, з іншими країнами свідчать про те, яку велику силу може мати місцеве самоуправління. Але за умови якщо йому дати більше прав, більше можливостей і не перешкоджати, діяти у відповідності з інтересами громадян, з інтересами місцевого самоуправління, місцевої громади…

А коли така модель Європейської адмінреформи можлива в Україні?

Вона вже назріла. Знаєте, якщо ще десять років, п’ять років тому громадяни, депутати і політики багато в чому сумнівались, мовляв, найкраще – це централізувати владу і з центру всім управляти, як це було раніше, за радянських часів. Тоді ділили бюджет, ділили кошти, ресурси: кому давали, кому не давали і всі знали, що треба готувати валізи, їхати в Київ і вирішувати проблеми в там.

Не потрібно їздити в Київ. Потрібно на місці вирішувати усі проблеми. А бюджет, консолідований бюджет, український, має дати джерела фінансування місцевим органам влади, свої місцеві джерела, – і таким чином забезпечити організаційно, фінансово й законно ті дії, які повинне здійснювати місцеве самоуправління, керуючись корінними інтересами громади.

Скільки років ще нам потрібно для цього?

Якщо нинішній парламент не може зробити це до кінця, то наступний, сподіваюсь, зробить.

Які українські питання піднімалися на засіданнях Асамблеї останнім часом, та які результати вони мали?

Ну, про результати ми говорити не можемо. Асамблея – не та організація, яка приймає обов’язкові рішення, ці рішення консультативні, дорадчі. Європейська Асоціація колишніх парламентарів – це передусім люди, які мають величезний правовий, економічний та фінансовий досвід. Але важелів влади в нас вже немає, ми можемо тільки передавати свої побажання словами або приймати рішення, які не мають юридичної сили. Це треба зрозуміти.

От у вересні до України має приїхати делегація з ЄС: тут вони зустрінуться з нашими керівниками в уряді, в парламенті. Потім свої спостереження вони передадуть європейським колегам, можливо, якісь поради нам дадуть.

Тут треба виходити з того, що інколи велике рішення дозріває не на рівні канцелярії, бо чиновники – вони мислять, скажімо, чиновницькими категоріями. А люди такого масштабу – вони й мислять великими масштабами. І часто якесь рішення приходить неочікувано, але воно може змінити всю ситуацію і на місцевому рівні, і на державному. Відповідно наша міжпарламентська організація, яка є сьогодні в Європі і яка буде розширюватись, цілком природно –має велике значення для нас і для інших країн.

Найчастіше з європейськими колегами говоримо про місцеве самоуправління, про права місцевих органів, громади, які дійсно є початком всього процесу. Також – про зв'язок місцевих органів влади з центральними органами, про взаємодію, про формування бюджету, джерел надходжень до бюджету, джерел податків, які потрібні для місцевих органів для вирішення своїх проблем.

Восени 2010 року у Києві відбудеться наступний колоквіум Асоціації. Яка тема буде обговорюватися на цьому зібранні і які питання підніматиме українська сторона?

Ще ми теми остаточно не сформували, вона буде обговорюватись колегіально. В цілому, якщо брати глобально, тему можна озвучити так: «посилення ефективності нашої Асоціації, її впливу на процеси, які відбуваються у країнах на міжнародному і на національному рівнях». Ми в Україні, звичайно, скористаємося приїздом досвідчених фахівців для того, щоб їм показати процеси, які відбуваються в регіонах, щоб вони могли мати більш точне уявлення про Україну, про її проблеми, про нашу організацію влади. Тобто ми маємо скористатися цим досвідом для вироблення пропозицій щодо вдосконалення української влади, яка, я повторюю, у нас сьогодні є дуже недосконала.

Леоніде Макаровичу, Ви є Почесним президентом Міжнародного товариства «Україна–Китай». Як сталося, що Ви очолили таку організацію?

Власне кажучи, треба повернутись трошки до того періоду, коли ми прийшли до влади. У 1990-му році, коли я був головою ВР, а в 1991 році, коли мене обрали Президентом, виникло багато проблем: вперше в житті формування міжнародних стосунків, концепція міжнародних відносин, роль України в міжнародному співтоваристві, в Європі, в світі. У світі – це і південь, і північ, і схід, і захід, напрям східно-китайський і корейський, японський – це величезна дорога для формування наших відносин. І зразу ж, коли Україну визнав світ… (а визнав досить швидко – я такого не очікував. 1 грудня обрали Президента, а вже за місяць нас визнали 45 країн світу – це неймовірний злет уваги, інтересу до нас).

Тож тоді я думав не тільки про західний, європейський напрямок, а й про Росію, про Китай, про ті країни, які на Україну мають значний вплив. Ми організували тоді візит до Китаю, і я вперше підписав договір з Китаєм про наше співробітництво. Це був надзвичайно великий крок в інтересах українсько-китайських, китайсько-українських відносин. І хочу сказати, що за цей час Китайська народна республіка зробила дуже важливі кроки в посиленні нашого співробітництва. Особливість китайської сторони в тому, що вона не поспішає, але коли приймає рішення – вона його дотримується. І ще одна особливість: китайці дуже поважають час і людей, з якими вони працюють. На відміну від української дійсності – ми самі себе не поважаємо часто, тому і нас не поважають.

Коли я став народним депутатом, мої стосунки з посольством Китайської народної республіки весь час підтримувались на хорошому рівні. Тому, коли створювалось Товариство «Україна–Китай», його очолив Григорій Михайлович Суркіс (він і зараз його очолює), а мені запропонували стати Почесним Президентом. Тобто, продовжити ті лінії співробітництва, які ще складались в 90-х роках. Ну і я погодився…

Два роки тому мене запросили з українською делегацією до Китаю, то була така незабутня зустріч. Я зустрівся з людьми, з якими колись працював: з першим послом Китаю в Україні, з першим міністром закордонних справ, із заступником голови всекитайських зборів… То був високий рівень зустрічі, але надзвичайно людяний, відкритий, щирий. І я ціную цю свою посаду тільки тому, що вона дає нам можливість розвивати співробітництво з великою країною – Китаєм.

І вам не складно зараз поєднувати такі два напрями роботи: «проазійський» у товаристві «Україна–Китай» і «проєвропейський» у Європейській Асоціації?

Світ – це єдине ціле, всі ми ходимо під Богом, Бог один на всіх. Це люди поділили християнство, мусульманство, – наділили багато чого, бо так захотіли. Але всі країни світу – під Богом, всі на одній планеті – Земля. Це вона лише видається великою, коли ми просто ходимо, дивимось на море, а з точки зору космосу – невеличкий шматок всесвіту, де ми живемо.

І от Китай з його древньою філософією, з древніми культурними традиціями також прагне до Європи, в смислі не до об’єднання, а прагне співпрацювати з Європою. Так само, як Росія, так само як Україна. І Європа також прагне співпрацювати з Китаєм, з Японією…

Так, ми живемо в Європі, але якщо ми будемо думати, що в світі є тільки одна Європа – то ми глибоко будемо помилятися. Нам треба спілкуватись, співпрацювати зі Сходом, із США, з усіма країнами світу. Це є нормально. Чим тісніші наші зв’язки, тим менше причин для непорозуміння і тим менше шансів у яструбів, які є скрізь в кожній країні, розбурхувати суспільство й створювати причини для різних конфліктів.

Чи знайомі Ви з діяльністю Міжнародного товариства «Україна–Польща–Німеччина»?

Так. Збираюся приїхати влітку у Вінницю на конференцію, на місці подивлюсь роботу товариства. Знайомитись зі слів, з документів – це важливо, але воно не дає того знання, якщо глянути безпосередньо в процесі роботи. І сподіваюсь, що відвідавши організацію, послухавши людей, подивившись серйозно на зроблене, матиму краще враження про товариство.

Сергія Татусяка знаю як колишнього народного депутата, людину активну і таку, яка шукає кращих рішень. А я поважаю людей, які завжди шукають кращих рішень, які не думають, що рішення його єдиноправильне, а кращого вже немає. Той, хто шукає, знаходить обов’язково. А він шукає.

Міжнародні зв’язки, які виходять з Товариства з української сторони, – дуже цікаві і потрібні. І вони мають практичну силу. В цьому їх якраз і корисність: люди на місці приймають рішення, роблять добру справу, вкладають якісь гроші, когось залучають, тобто живуть активним життям, не шукаючи і не питаючи дозволу «а можна, чи не можна це робити?». Бо з радянських часів ми мусили були для кожного кроку питати дозволу, особливо в роботі з іноземцями, а зараз треба тільки одне – бажання, активність і закон, прийнятий Верховною Радою, який дозволяє це робити. Більше нічого не треба.

Хто не хоче – шукає причину, хто хоче – можливість…

“Господарчий дім” – міст для українсько-польського бізнесу

нагору

У 2005 році на базі Вінницького обласного відділення товариства “Україна–Польща” було створене приватне підприємство “Господарчий дім”. Метою його діяльності стало налагодження зовнішньоекономічних зв’язків та бізнесових контактів з фірмами та підприємствами Республіки Польща. На сьогодні регулярно проводяться тематичні зустрічі з фахівцями різних галузей народного господарства Польщі й України: промислового виробництва, будівництва, розвитку сільського господарства і торгівлі.

– “Господарчий дім” був заснований для того, щоб: перше – між собою могли спілкуватися українські та польські бізнесмени; друге – спілкування перетікало у конкретні справи; і третє – створювалися спільні українсько-польські підприємства, – говорить заступник голови ВОВТ “Україна–Польща” Микола Форманюк.

Нещодавно до вже освоєних організацією напрямів бізнесу долучилася і галузь енергозберігаючих технологій. Так 3-го березня цього року у м.Познань була підписана угода між “Господарчим домом” та польським виробником устаткування для брикетування соломи.

– Це дистриб’юторська угода, яка дає право тільки “Господарчому дому” здійснювати постачання та реалізацію обладнання на території України, – розповідає виконавчий директор структури Надія Лисецька. – Ця угода для нас є також свідченням довіри польської сторони, адже претендентів-дистриб’юторів було кілька, але обрали нас. Гадаю, це тому, що ми є профільною організацією, діяльність якої спрямована на українсько-польські зв’язки і ми маємо досвід роботи в цьому напрямку.

Устаткування для брикетування соломи не має аналогів в Україні і є дуже вигідним для аграрно спрямованої країни, адже на її полях після вирощування і збору зернових залишається величезна кількість “відходів” – соломи – цінного палива. Польський агрегат дозволяє здійснювати подрібнення, пресування та брикетування соломи, яку можна використовувати як для індивідуального опалення, так і для котелень соціально-культурних закладів тощо.

– Весь процес є екологічно безпечним, адже при виробництві брикетів виділяється стільки вуглекислого газу, скільки споживає пшениця за період дозрівання, – проводить аналогію Надія Лисецька. – Тепловіддача брикету вже безпосередньо під час згоряння велика: 1,250 тонни брикетів замінює 1 тонну середньоякісного вугілля. Але при цьому вугілля коштує 900-1000 гривень, а солом’яні брикети – 400-500 гривень за тонну.

На сьогодні “Господарчий дім” вже має угоди на постачання устаткування в Одесу та сусідню Молдову, а Харків та Ладижин наразі знаходяться на стадії замовлення.

Разом з тим навіть в умовах кризи, що потягнула за собою тотальне безробіття, “Господарчий дім” не припиняє надавати інформаційно-консультативну допомогу українцям, які бажають працювати за кордоном – в основному у Польщі.

– Ми вдячні нашим сусідам-партнерам зате, що вони сприймають нас на рівних у бізнесі, що вони відкривають для нас кордони і завжди гостинно чекають на нас, як і ми їх, – резюмує Микола Форманюк.

Будьмо європейцями!

нагору

Від імені територіальної громади селища міського типу Теплик вітаю вінничан і усіх співвітчизників з Днем Європи.

З кожним роком Дні Європи набувають нового значення для України. В цей день наша держава засвідчує свою вірність європейським принципам і цінностям, головний з яких – об’єднання заради розбудови мирного і заможного майбутнього. Європейська інтеграція України – шлях, обраний самим народом. Ми прагнемо взяти все на