3 березня 2010 року в офісі міжнародного товариства «Україна-Польща-Німеччина» відбулась зустріч голови товариства Сергія Татусяка з головним редактором журналу «Коктебель.Эпохи.Судьбы» Евеліною Боровецькою щодо організації святкування 150-ої річниці з дня народження Ігнація Яна Падеревського. Видатний музикант, композитор, перший Прем’єр-міністр Польщі народився у родині Яна Падеревського та Поліксени з Новіцьких у селі Курилівка Літинського уїзду (тепер Хмільницький р-н) на Вінниччині.
Польське консульство у м. Вінниці підтримало ідею організації святкування. Більше того, Польща отримала для святкування 150-ої річниці Ігнація Яна Падеревського егіду ЮНЕСКО. В Україні ініціативу проведення святкування взяв на себе журнал «Коктебель. Эпохи. Судьбы» в співорганіторстві з міжнародним товариством «Україна-Польща-Німеччина». Державний Комітет України з питань національностей та релігії також схвалив цю ініціативу. Згоди увійти у склад Оргкомітету уже надали Посол Франції пан Жак Фора, дипломат системи ЮНЕСКО, колишній Посол Польщі у ЮАР пан Станіслав Ченюх, ректор Консерваторії у Парижі граф Петро Шереметєв та багато інших.
Організатори впевнені, що реалізація даного проекту матиме широкий резонанс та сприятиме культурному та духовному утвердженню обох країн.
Історична довідка.
Ігнацій Ян Падеревський народився у селі Курилівка Хмільницького району Вінницької області, 6 листопада 1860 року.
У 1872-1878 роках навчався у Варшавському музичному інституті.
Продовжив навчання у Відні під керівництвом Теодора Лешетицького. Він же пізніше допоміг Падеревському працевлаштуватись у Страсбургу. 1887 року Падеревський дебютував як піаніст, а 1888 року відбувся його перший великий концерт у Парижу. Там він познайомився і подружився з композитором Камілем Сен-Сансом.
Пізніше деякий час він жив у Лондоні, де давав концерти, зокрема, перед королевою Вікторією. Значного успіху мало його перше турне по США у 1891-1892 роках, де його називали найбільшим за всіх, метром, королем піаністов, чаклуном клавіатури. В російській газеті за 1899 рік «Петербург» писалось: «Він зазнав овацій, яких не зазнав жоден із артистів на концертній естраді, його закидали квітами та вінками». Маестро викликав захоп лення також і своєю зовнішністю. Довге руде волосся, аристократичність, невимушеність, елегантність, витонченість манер. Молоді музиканти намагалися копіювати і наслідувати його, особливо в плані зовнішнього вигляду, стилю одягатися.
1899 року Падеревський оженився на Олені Гурській. Подружжя оселилися в селищі Моргес, неподалік Лозанни (Швейцарія), а також придбали маєток в Малопольському воєводстві.
Наприкінці століття Падеревський створив свою єдину оперу, Манру, що була поставлена в 29 травня 1901 у Дрездені, а невдовзі - у Львові. 1902 року опера 9 разів була поставлена в Метрополітен опера, ставши єдиною оперою польського композитора, що була поставлена в цьому театрі.
Політична діяльність Яна Падеревського почалася 1908 року, коли на його прохання скульптор Антон Вівульський створив пам'ятник на честь перемоги польських військ в Грюнвальдській битві. 1910 року монумент був представлений у Кракові в присутності понад 150 тисяч осіб, де сам Падеревський виголосив промову, в якій відстоював ідею незалежності Польщі.
З вибухом I світової війни, використовуючи свою популярність на Заході, Падеревський почав проводити широку дипломатичну діяльність в польських інтересах. Зокрема організував фонд у допомогу жертвам війни i був одним із співзасновників комітетів допомоги полякам у Лондоні, Парижу, а в 1915 році разом з Г. Сенкевичем також у Швейцарії. Того ж року виїхав до США, де продовжив політичну діяльність. Перед кожним своїм виступом він говорив про незалежність Польщі.
Невдовзі йому вдалося зблизитися з радником президента США Вільсона, Едварда Хауза. Пізніше зустрівся з самим президентом, якому в січні 1917 року направив меморандум стосовно становища Польщі. Можливо це зіграло не останню роль у включенні питання становлення незалежної польської держави у 14 пунктах Вільсона. В серпні 1917 року став представником Польського народного комітету у США, очолюваного Р. Дмовським.
З поверненням на батьківщину Юзефа Пілсудського, який доручив формувати уряд Є. Морачевському, наприкінці 1918 року до Польщі повернувся і Падеревський. Прибуття Падеревського до столиці підтримало настрій повстанців 1919 року. У Варшаві Падеревський зблизився з Пілсудським, ставши посередником між ним і табором Дмовського, а 16 січня 1919 став прем'єром, виконуючи також функції міністра закордонних справ.
Разом з Р.Двомським, Падеревський представляв Польщу на конференції в Парижу, що закінчилася підписанням Версальського трактату, що завершив І світову війну. Падеревський підтримав Тадеуша Розвадовського у його планах cтворення Американського легіону, який мав боротися в Польщі проти більшовиків. У висліді цих дій постала польсько-американська авіаційна ескадра ім. Т.Косцюшки. Падеревському не вдалося досягти всіх цілей польської сторони, але він показав себе здатним парламентером і дипломатом. В той же час його безпартійний уряд критикували і ліві i праві. Падеревський розумів, що його уряд є тимчасовим і в грудні 1919 років пішов у відставку. Потому виїхав до Швейцарії де на деякий час відійшов від політики.
Однак вже в 1920 році повернувся на Батьківщину у розпал польсько-радянської війни. Він став посланником польського уряду до Ліги Націй, цю функцію проте виконував лише до 1921 року.
1922 році Падеревський знову виїхав до США, де повернувся до концертної діяльності. Концертне турне принесло йому астрономічну на той час суму - 500 тис. доларів. Пізніше він також зайнявся благодійністю, зокрема 1932 року виступ Падеревського на Медісон-сквер-гарден зібрав 16 тисяч глядачів, гроші від концерту він передав безробітнім американським музикантам. У ці роки Падеревський отримав чимало почесних титулів, зокрема британський король Георг V надав йому титул лорда.
По смерті Пілсудського 1935 року, Падеревський разом з Владиславом Сікорським став співзасновником організації Front Morges. Ця організація була опозиційно налаштована проти авторитаризму, головною її метою була демократизація польського життя, а Падеревський навіть розглядався як кандидат у президенти Польщі.
З вибухом II світової війни, Падеревський увійшов до екзильного уряду Польщі. Він був головою Національної ради Польської Республіки в Лондоні, яка замінила сейм у вигнанні. В 1940 році попри погіршення стану здоров'я, виїхав до США де його діяльність була спрямована на боротьбу за незалежність Польщі. Зокрема сприяв отриманню кредитів для польських збройних сил на Заході.
Помер 29 червня 1941 року в Нью-Йорку. З цього приводу генерал Сікорський у наказі №11 зазначив: Польський народ сповнений глибоким сумом пам'яті І. Падеревського, втрачає з Його відходом від нас назавжди одного з самих великих його провідників. Шануємо його пам'ять!
Початково прах Падеревського було поховано на Арлінгтонському цвинтарі у Вашингтоні, а 1992 році труну з його прахом було перевезено до Польщі і поміщено у храмі св. Івана Хрестителя у Варшаві.
(матеріал Вікіпедії)
