Україна - Польща - Німеччина
Міжнародне товариство

В світі українських жінок – воїнів

18 лютого 2018

Леру Бурлакова вперше поїхала на схід України на Донбас, в 2014 році як журналіст, щоб розповісти про жорстокість між українськими військовими та проросійськими сепаратистськими силами. Через тиждень висвітлення війни в м.Піски, Бурлакова вирішила, що писати про це не досить: «Я не могла стояти осторонь,- каже Бурлакова – Я повернулася в Київ на три дні, залишила роботу і повернулася в Піски як солдат».
   Журналіст підкреслює, що за три роки Бурлакова стала досвідченим ветераном у війні.
Вона служить командиром мінометного відділення з п’яти чоловік, але Бурлакова не починала свою військову кар’єру в українській армії. Більшу частину війни офіційні урядові сили не дозволяли жінкам боротися на лінії фронту. 17 тис. жінкам, які були військовослужбовцями, дозволялося бути лише на підтримуючих ролях, таких як медики, інженери, адміністратори.
Тому сотні жінок,що прагнули боротися вступали в націоналістичні напіввійськові формування, які дозволяли жінкам бойові ролі.
   Автор звертає увагу що Бурлакова боролася разом з волонтерами з Правого сектору, однієї з найбільш ультраправих українських волонтерських груп, яка жорстоко зіткнулася з українськими законами. Бурлакова каже, що тоді як Правий сектор може залучати людей з ультраправих, вона не підтримує такі ідеї. Її пріоритетом було знайти групу, яка б дозволила їй воювати. «Для багатьох людей,- каже вона,- вступ до Правого сектора або незаконних груп було найпростішим шляхом піти на війну».
  Журналіст повідомляє,що у вересні американський фоторепортер Сара Блесенер провела два тижні з правим сектором і іншими українськими військовими формуваннями. «Перша річ, яку я помітила: як багато молодих дівчат і жінок було там,- каже вона. Вони всі робили ті самі речі, що й чоловіки, і вони всі здавалися неймовірно хоробрими».         

   Проте Блесенер була стурбована темнішою стороною Правого сектору, помітивши що деякі члени мали татуювання свастики. (Правий сектор не відповідав на не однократні запитання прокоментувати це – Newsweek’s) «Це шокуюче, що підрозділ одночасно може уособлювати цінності, які я поважаю, такі як дозвіл жінкам воювати на лінії фронту – а ще з іншого боку бути відомими своєю націоналістичною риторикою, русофобією і ненависними речами,- каже вона. – Це трагедія бачити що націоналізм є знову на підйомі у країні, яка так сильно постраждала від нього у Другій Світовій війні».  
  Даніель Шарков констатує, що в розпалі війни Правий сектор був одним з багатьох батальйонів які брали участь в цьому конфлікті. Не дивлячись на їх успіхи на полі бою, деякі народні незаконні формування мали тенденцію жорстоко вимагати дотримання закону, або протистояти уряду. Ці групи не були нормою, але Київ стурбувався, що вони врешті решт мали підірвати його авторитет. Після збройного протистояння між групою Правого сектору і поліцейськими офіцерами в липні 2015 року, Президент П. Порошенко наказав незаконним формуванням вступити в армію або розформуватися.
  Також Даніель наголошує що інтеграція цих незаконних угрупувань означала, що жінки – бійці раптом опинилися в офіційній армії, яка не дозволяла їм воювати. Щоб обійти це обмеження, багато зареєструвалося як пара-медики або підтримуючий персонал для уникнення бути відісланими додому. «Я технічно і офіційно була медиком, в шахті-битовці - каже Бурлакова, - але насправді я не мала нічого спільного з медициною. Я була регулярним солдатом на лінії фронту із тими самими обов’язками, як і всі інші».                                                                                                                                                

    У червні українські військові внесли зміни в свої правила і жінкам дозволили воювати снайперами, офіцерами розвідки або операторами важкої військової техніки.     
    Бурлакову зараз зареєстровано солдатом і оплата в неї достойна, відмічає автор статті. Вона також буде отримувати повні армійські пільги, якщо буде поранена при виконанні своїх обов’язків. «Нікого не турбували ці речі на початку війни, але з часом вони стали справді важливими. Якщо нам потрібні  були гроші на початку, наші друзі могли нас забезпечити, але вони не можуть забезпечувати нас  роками».

    Журналіст звертає увагу на те, що фоторепортер  Блесенер  зустріла багато жінок, які приєдналися до Правого сектору з партнерами, тоді як інші зустріли чоловіків в батальйоні. Але багато з цих пар не вижило у війні. Наречений  Буклакової був вбитий, і жінка була спустошена його смертю, але каже, це її спонукає боротися, поки не закінчиться війна.

    «Я не залишу Донбас зі своєї волі тому, що кожен метр землі заповнений кров’ю наших хлопців», - сказала вона, додаючи, що багато з  її побратимів є уродженці з найближчих місць, які зараз є окупованими. «Я не збираюся додому поки вони також не отримають шанс поїхати додому».                                                                                                                                                                            

 

 

Джерело: DAMIEN SHARKOV Inside the world of Ukraine’s Women Warriors // NewsWeek. - 11/2/16. 

 

 

Огляд підготував: Стовбецький Денис

Коментарі

comments powered by Disqus
повернутися до списку