Україна - Польща - Німеччина
Міжнародне товариство

"Путьові замітки" про вінницьке в Кельце

20 березня 2008 , джерело: Оксана Пустовіт, "20 хвилин"
image upload directory uploads/article is not writable image upload directory uploads/article is not writableimage upload directory uploads/article is not writable"Путьові замітки" про вінницьке в Кельце

"Першим видимим результатом" побратимства поляки називають відкриття ресторанів "Вінниця" у Кельце та "Кельце" у Вінниці. Договір між тогочасним Келецьким воєводством із Вінницькою областю підписали ще у 1958 році.

Ресторани відкрили тільки 20 років тому, це вже потім почали активно їздити: хтось обмінюватись досвідом, хтось на базар "челноком" торгувати. Щоб краще жити

Про роки побратимських зв’язків, їхні ціни на продукти (наш Nemiroff удвічі дорожчий, а десяток яєць можна купити за два злотих - чотири гривні), спільне в історії розмовляли вінницькі та польські журналісти минулого тижня під час зустрічі в Кельце на урочистому відкритті року відзначення 50-річної співпраці Свєнтокшинського воєводства та Вінницької області.

Насправді нас там чекали. Здалося, що радість була щирою, попри те, що, як зізналися колеги з газети "Эхо дня", в редакції вони довго дискутували з приводу доцільності цього побратимства: кому воно потрібне? Однозначно зійшлися: для бізнесу, як для них, так і для нас.

А про Вінницю у Кельце знають не так багато. Власне, як і ми про своїх 240 тисяч "побратимів" - саме стільки людей проживає в невеликому польському місті, історія якого сягає 1171 року. Цікаво, що є там така посада "консерватор забутків" - "охоронник пам'ятників архітектури". Тільки з його дозволу можливі якісь зміни у старій частині міста. За словами поляків, із ним домовитися найважче: вікові цеглини чи дерев'яну балку „консерватор” не дозволить зрушити з історичного місця. Більше того - все відбудовується навколо них. І тепер згадайте наш центр міста, на хвилиночку...

100 євро штрафу, якщо ти пішохід не на "зебрі"

Загалом владу там журналісти критикують, правда, кажуть, що законодавчо їм це робити не так просто - судові позови в них "у моді". Та якщо в газеті написали, що їхній мер купив собі службовий автомобіль за 200 тисяч – усього лише "Ауді А-6", то потім він публічно у своєму звіті визнав, що то була його помилка - купити таку дорогу машину...

Польські колеги так і не зрозуміли терміна "комунальні ЗМІ" і що з державного бюджету фінансують їх утримання, бо вважають: "Як так може бути? Чим більше ми хвалитимемо владу, тим менше нас читатимуть". До речі, їх здивував той факт, то що у складі офіційної делегації вінницький губернатор приїхав із дружиною. У них так не прийнято.

У них узагалі багато чого не прийнято і неприйнятно, що стало нормою у нас. Не прийнято у них порушувати правила дорожнього руху, бо штрафи там навіть для пішоходів "євросоюзівські": за порушення правил переходу - 100 євро. Як розповіли, за перевищення швидкості на 15 км/год. оштрафували водія воєводи (посада, рівнозначна нашому губернатору) на 300 злотих і п'ять штрафних пунктів (якщо більше ніж 24 пункти - на перездачу). Причому воєвода сиділа поруч.

Наші водії співчувати їхнім і з іншої причини: їздити ідеальними дорогами на швидкості 50 км/год.(!) - це просто знущання, та ще й коли немає жодного працівника ДАІ. Єдине - дорожні знаки попереджують про те, що ось-ось вашу швидкість почнуть фіксувати радари. Але ж попереджують...

Там не їздять маршрутки, бо у Польщі вдалося зберегти автобусні парки навіть під час економічної кризи в країні, тому потреби в такому виді громадського транспорту немає. Там нікого, крім наших, не дивують туалети для інвалідів, бо це у Вінниці місцева влада появу пандусів у місті вважає своєю великою заслугою, не кажучи про ремонт доріг.

Немає у Кельце жодного 16-поверхового будинку, найвищі мають 12 поверхів, проте планують будувати 26-поверхові...

Глибиною кишені Домбровського вимірюють глибину почуттів поляків?

У тому, що поляки живуть краще, сумніву немає. Тому в Україні чекають на їхні гроші, гарно називаючи "інвестиціями" для "взаємних економічних відносин". Між іншим, саме у Кельце живе власник "Барлінека" Міхал Соловов, який у будівництво заводу паркетної дошки під Вінницею зважився вкласти 50 мільйонів євро.

Але й у Польщі шукають інвесторів, ними цікавляться і США, і Франція, і Китай... Тільки там вкладають гроші не виключно у бізнесові проекти, але й в алеї. Як розповідали, поляки мають намір у Немирові у парку санаторію "Авангард" (колишнього маєтку графині Щербатої) створити Парк юрського період, такий, як у їхньому місті Балтув.

А от оптимістичні прогнози про відкриття консульства у Вінниці там не поділяють, на відміну від нашої влади. Як пояснили на прес-конференції, Вінниця у черзі - бажаючі є в Тернополі та Івано-Франківську. Представник консула з цього приводу згадав англійську приказку: "Глибина наших почуттів не залежить від глибини наших кишень". На це губернатор Домбровський кинув репліку-аргумент: "Відкривати треба у нас - у нас найглибші кишені". Можливо, Олександр Георгійович пожартував...

Та навіть якщо не знати всю історію україно-польських взаємин, можна безапеляційно стверджувати: Польща для нас - партнер номер один у сучасному світі. Як говорять там, президент Качинський бачить Ющенко, напевно, частіше, ніж свою дружину. Минулого тижня вони знову бачилися. На всіх європейських зустрічах вищого рівня польські чиновники чи не єдині захищають українські позиції від нападок із різних боків. Крім того, "здружило" нас право на спільне проведення Євро-2012. Існує версія, за якою футбольна перемога - зовсім не заслуга топ-чиновників двох країн, а тріумф американської могутності. США пролобіювали це рішення, сподіваючись зблизити українців із головним своїм партнером у Східній Європі, Польщею, "вирвавши тим наймолодшу демократію з пазурів російського двоглавого орла". Як би там воно не було, у випадку успішної кооперації в цьому напрямку інтеграція двох наших народів вийде на ще більш глибоку основу. Або кишеню.

"Ви нам потрібні. Для почуттів"

У Буско-Здруї - містечку, як наш райцентр, два тижні тому після капітального ремонту відкрили будинок культури. Вклали 6,5 мільйона злотих (майже 13 млн грн) - 75% профінансував Євросоюз, решта - з місцевого бюджету. Повірте, такого будинку культури у Вінниці немає.

На новій сцені виступав наш "Барвінок". Від вінницьких дітей усі поляки просто в захваті, і вони по-доброму заздрили: "Якщо у вас є такий колектив, то можемо уявити, який у вас будинок культури, а те, що ми вам показуємо..." Казати правду було соромно.

Соромно було зізнаватися, що у нас тиждень тому закрили ресторан "Кельце", бо на тому місці будують торговий центр - теж свого роду традиція для нашого міста. Один поляк, відповідаючи на запитання, що ж їм дає побратимство з Вінниччиною, подумав і сказав: "Для почуттів. Я був у Вінниці, спілкувався з вінничанами... Ми різні, але ми сусіди, які повинні ділитися радощами, враженнями, допомагати один одному, переймати найкраще. Мені з вами цікаво спілкуватися, бо це дає можливість подивитися на себе збоку".

Після його слів розумієш, що тут справа не в офіційних зустрічах, аж ніяк не у футбольному матчі між депутатами Свєнтокшинського воєводства та Вінницької області, який запланований на 10 червня у Новинах біля Кельце...

Тут інше. Тепер до Польщі їдуть діти, селяни дивитися і вчитися, як можна жити краще. Уже сьогодні завдяки міжнародному товариству "Україна – Польща - Німеччина" укладено понад 30 договорів між вінницькими та свєнтокшинськими самоуправліннями. Зрештою, ми самі маємо визначитися зі своїм місцем у глобальному світі, хто наш ворог і хто друг у великому і водночас такому тісному світі... Навіть якщо поляки їдять наше сало без хліба(!). Правда, сама бачила.


повернутися до списку