«Я твердо вірю у європейське майбутнє України. Тільки членство України у Євросоюзі, – альтернативи цьому нема», – говорить голова Міжнародного товариства «Україна–Польща–Німеччина» Сергій Татусяк і його очі світяться впевненістю і щирим бажанням прискорити здійснення не тільки своєї заповітної мрії, а й прагнення мільйонів співвітчизників.
Сергій Татусяк зізнається, що відчув душевне полегшення, коли нинішній Президент України Віктор Янукович, обійнявши найвищий пост у державі, проголосив: стратегічний курс України – до Європи. На підтвердження цього в програмі Глави держави «Україна для людей» читаємо: «Моя мета – Україна серед 20-ти найбільш економічно розвинених країн світу (G20)». А досягати цього команда президента буде через впровадження низки реформ, які «в усіх сферах громадського, економічного та політичного життя суспільства відповідатимуть європейським стандартам демократії».
З проханням конкретизувати, так би мовити «приземлити», слова із президентської програми ми звернулися саме до Сергія Татусяка.
– Сергію Пилиповичу, чи дійсно зусилля нової влади спрямовані на українську євроінтеграцію?
– Безумовно. В програмі Віктора Януковича «Україна для людей» це вказано чорним по білому і це чітко реалізовується його командою. Першим красномовним кроком в цьому напрямку самого Януковича було те, що він свій перший офіційний візит у статусі Президента держави здійснив до Євросоюзу.
При президентстві Ющенка про ЄС багато говорили, але мало робили, – нині ситуація прямо протилежна. Це не порожні слова. Я це знаю, бо беру участь у багатьох міжнародних проектах, спрямованих на зміцнення співпраці України з країнами Європи.
Як член Бюро Європейської асоціації колишніх членів парламенту держав-членів Ради Європи та Європейського союзу я раз на три місяці буваю в Брюсселі і можу стверджувати: сьогодні там на нас дивляться зовсім інакше. Там зрозуміли, що українські президент, парламент та уряд єдині у своєму прагненні до зближення з Європою.
– А що Ви скажете на те, що окремі політики та політологи називають зовнішньополітичну спрямованість нинішньої влади проросійською?
– Однозначно, це – технології, піар-хід. Розподіляти курс України – до Росії чи до ЄС – вважаю помилкою. Нема у нас двох курсів. Хай ті хитромудрі експерти, які таке заявляють, прочитають основні положення російської зовнішньої політики. Нині Російська Федерація, враховуючи її товарообіг з країнами Євросоюзу, не бачить себе поза Європою. Президент Мєдвєдєв та прем’єр Путін також заявляли, що для Росії й України Євросоюз не має альтернативи. Будувати свою політику на розділені зовнішніх курсів можуть лише короткозорі політики.
– Виходячи з цього, коли Україні варто чекати асоційованого членства в ЄС, яке, як відомо, передує повноправному вступу до союзу?
– Думаю, що підписання угоди про асоційоване членство відбудеться найближчим часом. Не виключено, що для цього Євросоюз вимагатиме від України здійснення низки реформ, наприклад, місцевого самоврядування. Яку, до речі, влада країни на чолі з Президентом готова впроваджувати, оскільки це також головний пункт програми «Україна для людей».
Там задекларовано передачу 60% зведеного державного бюджету місцевим радам та значне розширення їх представницьких, виконавчих та юридичних повноважень. А це значить, що за таких умов органи місцевого самоврядування стануть справжнім фундаментом народовладдя, головним помічником територіальної громади у вирішенні її повсякденних проблем.
– Як товариство «Україна–Польща–Німеччина» пришвидшує історичний момент євроінтеграції України?
– Проект під назвою «Україна–Польща–Німеччина» за роки свого існування довів, що він вкрай необхідний для Вінницької області та України в цілому. Ми насамперед показали людям європейські цінності, ментально змінили їхнє світосприйняття.
Якщо раніше наші земляки їхали за кордон задля відпочинку, то зараз все частіше для переймання досвіду. Чиновники отримали можливість ознайомитися з моделлю влади європейського зразка. Будемо відверті, за останні 19 років ті ж поляки доволі ефективно змінили підходи до управління у всіх сферах.
Так от, за підтримки нашої організації різні українські структури отримали гранти на розвиток тієї чи іншої сфери; було укладено близько 350 угод між територіальними громадами України й Польщі. Останнім часом співпраця переросла у налагодження відносин в окремих конкретних галузях: в освіті, медицині, спорті, лісовому господарстві тощо.
Приємно, що поляки ставляться до нас, як до побратимів, відверто розповідають про свої недоліки чи прорахунки у реформах, аби ті помилки ми вже не допускали. І, звичайно, в свою чергу вчаться чомусь у нас.
– Яке, так би мовити прикладне значення польських реформ?
– На мою думку, будь-яка реформа мусить мати практичне значення. Реформа заради реформи – це утопія. Щодо Польщі, то дякуючи реформам вони домоглися того, що, наприклад, польські пенсіонери зараз відчувають себе соціально захищеними, інфраструктура що в селі, що в місті розвинена практично однаково. Хіба у нас можна порівняти дороги в місті і селі? А там навіть спортивні зали в школах чистоті, як операційні.
Наголошу, що цих успіхів поляки досягли, завдячуючи не в останню чергу активності громадських організацій і проведенню адміністративно-територіальної реформи. У нас про неї давно і багато говорять, але мало роблять. Повторюю: тільки передавши максимальні повноваження територіальним громадам, ми зможемо йти європейським курсом, а він сьогодні найефективніший. Бо якраз у такому форматі для держави найголовнішою цінністю є людина і її потреби.